Сучасний світовий вектор розвитку металургії, який передбачає перехід на виробництво «зеленої» сталі, формує попит на високоякісний залізорудний концентрат. Тож це вимагає від гірничо-збагачувальних комбінатів України додаткових зусиль, зокрема у переході від випуску концентратів із вмістом заліза 64-68% до виробництва концентратів із вмістом заліза 70-71%, йдеться у статті UAprom.
Такого висновку дійшли науковці під час міжнародної конференції «Залізорудні родовища України: сучасні проблеми та перспективи розробки», яка пройшла 21-22 березня на базі КНУ ім. Т. Шевченка. Вона зібрала провідних вчених українських за закордонних академічних структур, а також представників галузі.
«Продукція, яка не буде відповідати якісним вимогам, буде не потрібна ринку. І ми можемо просто втратити ці можливості для реалізації продукції та втратити потужності наших підприємств. Тому зараз ми спостерігаємо за перспективними технологіями в зеленій металургії», – повідомила Олена Белан, експерт гірничо-видобувної промисловості Групи Метінвест по видобутку залізорудної сировини.
Здатність ГЗК забезпечувати сталу якість продукції із високим вмістом заліза дозволить українським підприємствам посісти провідне місце у «зеленій» модернізації Європи і інтегрувати українські виробництва у світову систему «зеленої» металургії.
Водночас вчені зауважили, що специфікою української залізорудної галузі є використання бідних руд із вмістом загального заліза близько 30%. Це обумовлює необхідність подальшої переробки та збагачення руд, що включають процеси підроблення і подрібнення, магнітної сепарації, флотації і зневоднення. У підсумку гірська порода із часткою заліза 30% переходить в пухкий пульпоподібний мономінеральний продукт – магнетитовий концентрат із часткою заліза 64–68%. Своєю чергою підвищення вмісту заліза у кінцевих продуктах видобутку дозволить зробити їх більш ліквідним товаром, зазначив завкафедри мінералогії, геохімії та петрографії Інституту геології КНУ ім. Т. Шевченка Сергій Шнюков.
Концентрат, який отримують в процесі глибокої переробки, є зовсім новим продуктом, який суттєво відрізняється від руди, додав Володимир Михайлов, завкафедри корисних копалин Інституту геології КНУ ім. Т. Шевченка. Він звернув увагу, що це питання є предметом сумнівів для податкових органів, які опираються на редакцію Податкового кодексу 2014 року, де поняття первинної обробки руд сформульовано нечітко.
«Ми багато займалися цим питанням і встановили, шо на стадії глибокої переробки із рудою відбуваються кардинальні якісні зміни. Вона перетворюється на зовсім новий продукт – змінюється її агрегатний стан та мінеральний склад. Тому, на наш погляд, претензії податкової служби є необґрунтованими», – зазначив науковець.
Схожого висновку дійшла й група науковців Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України, у дослідженні яких зазначається наступне: «правовий аспект полягає в тому, що магнетит в концентраті і магнетит у вихідній руді є по суті різними мінеральними фазами: в концентраті це магнетит, близький до стехіометричного складу, тоді як у вихідній руді фактично ми маємо твердий розчин маггеміту в магнетиті. Тобто, при збагачення руди відбуваються зміни кристалічного стану і хімічного складу основного мінерального компоненту руди». Отже, оподаткування рентною платою має завершуватися на етапі дроблення видобутої залізної руди.