Третій рік протистояння України широкомасштабному вторгненню РФ свідчить про важливість опори на власні ресурси. В економічному плані такою опорою може виступити саме залізорудна галузь. Такого висновку дійшли науковці під час міжнародної конференції «Залізорудні родовища України: сучасні проблеми та перспективи розробки», яка пройшла 21-22 березня на базі КНУ ім. Т. Шевченка.
В роботі наукового форуму взяли участь вчені Київського, Львівського, Криворізького національних університетів, Києво-Могилянської академії, академічних інститутів НАН України, «Дніпровської політехніки», підприємств гірничо-видобувної промисловості та геологічної галузі, а також закордонні учасники. Відповідно до наукових доповідей, саме залізорудна галузь допомагала Україні подолати негативні наслідки попередніх економічних криз і може стати стабілізуючим фактором в умовах війни та драйвером післявоєнного відновлення.
«Залізорудне золото» України
Загальний ресурс залізних руд в Україні становить 133 млрд тонн, при цьому розробляється 25 із 60 розвіданих родовищ. Завідувач кафедри мінералогії, геохімії та петрографії Інституту геології КНУ ім. Т. Шевченка Сергій Шнюков зазначив: «Це дуже важливі для України родовища, оскільки на них зав’язана власна промисловість. Але це також серйозна галузь, яка забезпечує вагому частку експорту нашої держави. Звичайно, враховуючи теперішній час, існує низка проблем, вирішенню яких і присвячена наша конференція. Серед них питання підвищення якості кінцевих продуктів видобутку, що дозволить зробити їх більш ліквідними».
Професорка Києво-Могилянської Академії Лідія Горошкова представила результати дослідження динаміки видобутку залізної руди в світі та Україні протягом 2003–2023 років, світових та експортних цін на руду в Україні. Було встановлено, що більшість країн, які мають поклади залізної руди, намагаються за рахунок збільшення експорту зменшити наслідки криз і, за її словами, не виключенням була і Україна. Наочно результати дослідження представлені на графіку нижче.
Рис. Функція взаємної кореляції між ВВП країни та експортом руди, динаміка показників темпів росту експорту руди, темпів рості ВВП, світових цін на руду та експортних цін на руду
Відповідно, Горошкова зазначила, що з урахування прогнозів щодо розвитку світового ринку залізної руди та потреб економіки України у валютних надходженнях, існує необхідність збільшення обсягів видобутку залізної руди в Україні та збільшення її експорту.
Виклики для роботи ГЗК в умовах війни
Протягом 2015-2021 рр. в Україні спостерігався стабільний розвиток залізорудної галузі, а видобуток залізної руди був на рівні 160-170 млн тонн. Таких обсягів достатньо, щоб задовольняти потреби української промисловості та мати можливість експорту, зазначили вчені. Напередодні російського вторгнення залізорудна промисловість забезпечувала близько 6% від українського експорту, а підприємства галузі були помітними гравцями на світовому ринку. Однак через воєнні дії та блокування морських шляхів ситуація різко змінилася. Якщо у 2021 році було експортовано 44,5 млн тонн залізорудної сировини, то у 2022-му українські підприємства скоротили відвантаження майже на 50% до 23,98 млн тонн. У 2023 році експорт продовжив падати, склавши 17,75 млн тонн.
Таке значне скорочення в першу чергу пов’язане із порушенням ланцюгів постачання матеріалів та сировини, а також транспортування продукції гірничо-добувної промисловості клієнтам, пояснив під час конференції генеральний директор Інгулецького ГЗК Олександр Герасимчук. Особливо гострою ця проблема була в перші місяці вторгнення. Наразі підприємства підлаштувались під нові умови роботи, налагодивши нові логістичні коридори для збуту своєї продукції. Разом з тим їх обмежена пропускна здатність суттєво впливає на обсяги виробництва і можливості збуту.
Наприкінці 2023 року уряд у співпраці з Силами оборони відновив роботу портів Великої Одеси та забезпечує функціонування морського коридору для експорту українських товарів. Це викликає певний оптимізм гравців видобувної галузі. «Той морський коридор, який зараз забезпечує перевезення Чорним морем залізорудної сировини і металевих виробів, дає можливість підняти виробництво майже до рівня, який ми мали до вторгнення», – зазначив Герасимчук.
Він також зауважив, що організація роботи ГЗК в умовах війни є непростим завданням, оскільки вимагає забезпечення безпеки працівників та швидкої адаптації до нових обставин, до прикладу, у випадку обстрілів і відсутності електропостачання. Серед інших викликів він назвав відтік персоналу через міграцію, а також суттєвий вплив на забезпечення кваліфікованими кадрами мобілізації. Крім того, підприємство стикається із необхідністю виконувати екологічні зобов’язання та підвищувати ефективність роботи, впроваджуючи сучасні технології збагачення сировини.
Проблема бідних руд та рентних платежів
В Україні видобуваються переважно бідні руди, зазначив Володимир Михайлов, завідувач кафедри корисних копалин Інституту геології КНУ ім. Т. Шевченка. «У нас середня якість – це 30 – 33% (вмісту заліза. – Ред.). Раніше були запаси багатих мартитових руд зі вмістом 40-45% і навіть 60%. Але ці руди переважно вже вибрані. Тому збагачувальні комбінати в Україні працюють на бідних рудах із низькою концентрацією загального заліза. Іноді навіть беруть руди зі вмістом заліза 17-18%», – пояснив він.
Це обумовлює необхідність подальшої переробки та збагачення руд, в процесі якого комбінати отримують із видобутої породи товарну продукцію – залізорудний концентрат. Науковці звернули увагу, що технологічна схема збагачення передбачає декілька стадій підроблення і подрібнення, чотири-п’ять стадій магнітної сепарації, флотацію і зневоднення. У результаті повного циклу збагачення із руди з часткою заліза близько 30% спеціалісти отримують концентрат з часткою заліза 64–68%.
Численними науковими дослідженнями доведено, що в процесі глибокого збагачення відбувається якісна зміна мінеральних форм залізної руди, під час якої гірська порода переходить в пухкий пульпоподібний мономінеральний продукт – магнетитовий концентрат. Це зовсім новий продукт, який суттєво відрізняється від руди, переконаний В. Михайлов. Він звернув увагу, що це питання є предметом сумнівів для податкових органів, які опираються на редакцію Податкового кодексу 2014 року, де поняття первинної обробки руд сформульовано нечітко.
«Ми багато займалися цим питанням і встановили, шо на стадії глибокої переробки із рудою відбуваються кардинальні якісні зміни. Вона перетворюється на зовсім новий продукт – змінюється її агрегатний стан та мінеральний склад. Тому, на наш погляд, претензії податкової служби є необґрунтованими», – зазначив науковець.
Схожого висновку дійшла й група науковців Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України, у дослідженні яких зазначається наступне: «правовий аспект полягає в тому, що магнетит в концентраті і магнетит у вихідній руді є по суті різними мінеральними фазами: в концентраті це магнетит, близький до стехіометричного складу, тоді як у вихідній руді фактично ми маємо твердий розчин маггеміту в магнетиті. Тобто, при збагачення руди відбуваються зміни кристалічного стану і хімічного складу основного мінерального компоненту руди». Отже, оподаткування рентною платою має завершуватися на етапі дроблення видобутої залізної руди.
Науковці також звернули увагу на необхідність переоцінки якості руд, що видобуваються в Україні, відповідно до сучасних вимог. Це сприятиме вирішенню одного з головних викликів для залізорудної галузі України – зниження внутрішнього виробництва, порівняно зі зростанням світового виробництва та цін на залізну руду, зазначив Сергій Шнюков з Інституту геології КНУ.
Він звернув увагу, що в ході досліджень отримав дані, які дозволяють запропонувати розгляд супутніх залізорудних мінералів Криворізького басейну та Кременчуцького району в рамках єдиної ідеалізованої системи зі спрощеною схемою. «Вони демонструють можливість фазових переходів при переробці (утворення маггеміту в концентратах мокрої магнітної сепарації) та широкі варіації фазових співвідношень у первинних рудах, що у свою чергу підтверджує наявність на етапі збагачення суттєвих якісних перетвореннь речовини – подрібнена руда перетворюється на новий продукт – магнетит за своїми характеристиками (організація речовини, мінеральний та хімічний склад, структурно-текстурні особливості, агрегатно-фазовий стан, кристалохімічна структура тощо) суттєво відрізняється від первинного матеріалу (дробленої руди)», – зауважив Шнюков.
«Зелене» майбутнє ГЗК
Сучасний світовий вектор розвитку металургії, який передбачає перехід на виробництво «зеленої» сталі, формує попит на високоякісний залізорудний концентрат. Враховуючи жорсткі вимоги до його якості, це вимагає від гірничо-збагачувальних комбінатів України додаткових зусиль для підвищення якості переробки руди. Постає завдання перейти від випуску концентратів із вмістом заліза 64-68% до виробництва концентратів із вмістом заліза 70-71%. Здатність ГЗК забезпечувати сталу якість продукції із високим вмістом заліза дозволить українським підприємствам посісти провідне місце у «зеленій» модернізації Європи і інтегрувати українські виробництва у світову систему «зеленої» металургії. Освоєння нових технологій для підвищення вмісту заліза в кінцевому продукті також дозволить знизити собівартість випуску концентрату та забезпечуватиме відповідні фінансові надходження від продажів затребуваної на світових ринках продукції,
«Виклики, які ми бачимо із перспективою переходу на зелене виробництво, полягають у тому, що продукція, яка не буде відповідати якісним вимогам, буде не потрібна ринку. І ми можемо просто втратити ці можливості для реалізації продукції та втратити потужності наших підприємств. Тому зараз ми спостерігаємо за перспективними технологіями в зеленій металургії. Дуже позитивним напрямком буде створення технологій, які будуть заміняти доменне виробництво, але зможуть використовувати як сировину низькосортну залізорудну продукцію», – повідомила Олена Белан, експерт гірничо-видобувної промисловості Групи Метінвест по видобутку залізорудної сировини.
Вона зазначила, що зі всіх технологій, які відповідають вимогам зеленого виробництва сталі, на сьогодні реально використовується лише пряме відновлення заліза. У світі також розробляються проекти по заміні вуглецевого відновника на водень – вони знаходяться на етапі створення пілотних виробництв. Також нещодавно відбувся реліз технології Smelter, яка може працювати на низькосортній сировині. Вона є потенційно цікавою для України, чиї поклади залізних руд переважно бідні.
Що далі?
У рішенні конференції науковці констатували, що з огляду на потребу України у зростанні доходів від експорту та сприятливу кон’юнктуру світового ринку необхідним є збільшення обсягів видобутку залізної руди в Україні та збільшення експорту продуктів її переробки. Зазначається, що для цього є всі передумови, зокрема розвинута інфраструктура, достатні запаси у полях діючих гірничодобувних підприємств та реальність підвищення якості магнетитових концентратів на ГЗК.
Водночас вчені звернули увагу, що воєнний стан створює значні виклики для гірничої промисловості, проте, з правильною організацією виробничого процесчу, підтримкою влади та дієвими заходами можна забезпечити стабільність, безпеку та продуктивність галузі навіть у такі складні часи. «Гірнича промисловість, безсумнівно, має важливе значення для економіки та безпеки країни, і її розвиток має бути пріоритетом, незалежно від воєнного стану», – зазначається у рішенні конференції.