Після ударів РФ по критично важливих елементах енергетичної інфраструктури України перед країною постало нагальне завдання не лише забезпечити електроенергію для громадян, підприємств і оборонних зусиль, але також реконструювати електроенергетику та зробити її більш стійкою.
Про це йдеться в публікації старшої радниці проєкту регуляторної допомоги (RAP) Моніки Моравєцької на Euraсtiv.
Наведені ілюстрації згенеровані штучним інтелектом (АІ) від Bing.
Як зазначає Моравєцька, в Україні існує сильний консенсус щодо того, що майбутня електроенергетична система буде стійкою. Оскільки країна наближається до вступу в ЄС, європейські вимоги та енергетична та кліматична політика дають чіткі орієнтири для майбутнього у цьому секторі.
Старша радниця RAP підкреслює, що попри війну, український уряд зберіг свої кліматичні амбіції й в травні 2023 року ухвалив Енергетичну стратегію України до 2050 року, яка передбачає створення вуглецево-нейтрального енергосектору.
«Необхідність декарбонізації та децентралізації енергетичної системи України ніколи не була такою очевидною. Зважаючи на зниження вартості відновлюваних джерел енергії, переваги стійкості та підвищеної безпеки постачання, а також нагальну потребу в європейській інтеграції, Україна має можливість йти стійким і доступним шляхом до декарбонізації», – пише Моравєцька.
Нещодавнє дослідження підтверджує, що декарбонізація української енергетики до 2050 року є можливою як з технічної, так і з економічної точки зору.
“Перехід до нульових викидів можливий без нових атомних реакторів, що підкреслює конкурентоспроможність відновлюваних джерел енергії на поточному ринку. Результати також підтверджують, що швидка відмова від вугілля до 2030 року також можлива без загрози для безпеки постачання”, – зауважила старша радниця.
За її словами, перехід до декарбонізованого енергетичного сектору передбачає значні капіталовкладення, зокрема в інфраструктуру відновлюваної енергетики. Хоча це створює труднощі, зрештою скорочення витрат на паливо та викиди CO2 значною мірою компенсує ці витрати.
Вона додала, що сприяння заходам з енергоефективності на етапі реконструкції може полегшити навантаження на споживачів шляхом зменшення споживання енергії та загальних рахунків, навіть якщо питомі витрати будуть вищими.
Моніка Моравєцька зауважує, що масштаб завдання – великий. Будуть потрібні інвестиції не тільки в нові генеруючі потужності, а й у модернізацію та розширення мереж. Ресурси ризикують розтягнути інші інвестиційні пріоритети, включаючи зобов’язання підтримувати низькі ціни на електроенергію для споживачів.
“На цьому тлі вкрай важливо, щоб Україна прийняла стратегічний і виважений підхід, керуючись принципами, які віддають пріоритет шляхам декарбонізації з найменшими витратами, найбільшою вигодою та найменшим ризиком. Вкрай важливо, що мобілізація приватного капіталу для відновлення енергетичної інфраструктури буде необхідною, оскільки одних тільки державних коштів і внесків донорів буде недостатньо”, – зазначила Моравєцька.
Водночас необхідність залучення приватних інвестицій підкреслює важливість сприятливого регуляторного середовища.
