Металурги Індії розраховують на урядову підтримку декарбонізації виробництва

Найбільші виробники сталі в Індії розраховують на підтримку з боку уряду при переході на виробництво зеленої сталі, оскільки значні витрати на її виготовлення навряд чи вдасться перекласти на кінцевих споживачів, повідомляє Green steel.

«Перехід на екологічно чисті технології потребує великих капіталовкладень. Якщо ви переходите з вугілля на газ або водень, то принаймні протягом наступних десяти років витрати будуть вищими», — каже Т. В. Нарендран, генеральний директор Tata Steel.

Компанія, яка є одним з найбільших виробників сталі в Індії, нещодавно завершила випробування для інжекції водню в доменну піч на своєму заводі в Джамшедпурі, що може виробляти 12 млн. т сталі щороку.

За словами Нарендрана, водень, щоб замінити вугілля у виробничому процесі, повинен коштувати дешевше $2/кг та повинен бути «зеленим» (тобто, вироблений з електрики з відновлювальних джерел: вітру, сонця, біомаси). «Проте вартість водню, який використовувався у випробуваннях, становила близько $12/кг, що не є економічно доцільним при використанні у промислових масштабах», – підкреслив він.

Саджан Джиндал, голова групи JSW, до складу якої входить JSW Steel, вважає, що покупці сталі навряд чи бажатимуть нести додаткові витрати, пов’язані з виробництвом зеленої сталі. «Ми, як індійська промисловість, не віримо, що уряд зможе заплатити за такі речі. Ймовірно, може виникнути якась крос-субсидія, коли піднімуть податки на вугілля, а потім субсидуватимуть деякі галузі», — вважає він.

Індія пообіцяла досягти нульових викидів СО2 до 2070 року. JSW Steel має на меті досягти нульових викидів СО2 до 2050 року, а Tata Steel – до 2045 року.

Доменна піч Tata Steel у Джамшедпурі викидає близько 2,1-2,2 тонни вуглецю на кожну тонну виробленої сталі, що можна порівняти з 2,45 тонни вуглецю, що викидається на Bhushan Steel. «Tata Steel не отримуємо жодної вигоди у порівняні із Bhushan Steel. Ми робимо це, тому що вважаємо, що це правильно, але у нас немає фінансової мотивації для цього», — сказав Нарендран.

Минулого місяця міністр металургії Індії Джотірадітя Скіндія заявив, що уряд може розглянути питання про те, щоб місцеві металургійні підприємства зобов’язали перевести частину свого виробництва на зелену сталь.

Раніше цього року Міністерство металургії заявило, що в короткостроковій перспективі, до 2029-30 років (квітень-березень), увага буде зосереджена на скороченні викидів вуглекислого газу в металургійній промисловості шляхом сприяння енерго- та ресурсоефективності, а також ВДЕ. У середньостроковій перспективі, між 2030-2047 роками, у центрі уваги буде використання «зеленого» водню, тоді як у довгостроковій перспективі, тобто 2047-2070 роки, у центрі уваги будуть проривні альтернативні технологічні інновації, які можуть допомогти здійснити цей перехід.