Систематичні обстріли енергетичної інфраструктури України цього опалювального сезону вкотре актуалізували питання розвитку розподіленої генерації. В цьому контексті розгалуження відновлюваних джерел набуло максимально критичного значення для енергетичної безпеки держави. Водночас активне будівництво нових електростанцій викликало занепокоєння у екологів та місцевих громад щодо можливих негативних наслідків для довкілля.
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства розпочало комплексну оцінку впливу на довкілля всіх діючих та запланованих вітропарків країни та ініціювало оновлення профільного законодавства. UAprom спробував розібратися, як ці крок мають збалансувати стратегічні енергетичні пріоритети держави з екологічними потребами на шляху до європейської інтеграції.
Загальнонаціональна оцінка та кейс Полонини Руна
Як повідомив міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев на своєї сторінці у Facebook, його відомство розпочало процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД) для усіх вітроелектростанції (ВЕС) країни.
“Будь-яке рішення по ОВД для Полонини Руна не означає автоматичні аналогічні рішення на інших ділянках. Кожен конкретний кейс вивчається індивідуально. Зараз проводимо ОВД по вітряках у всій країні, зокрема й в інших областях, і детально розбираємо кожен випадок відповідно до закону”, – зазначив міністр.
Напередодні Мінекономіки повідомило, що надало висновок з оцінки впливу на довкілля щодо проєкту з побудови ВЕС на Закарпатті у Тур’є-Реметівській громаді на Полонині Руна (ОВД №8343). Мова йде про будівництво 30 вітроустановок загальною потужністю до 156 МВт, що здатні забезпечити споживання близько 235 тис. домогосподарств або більше пів мільйона мешканців.
Прогнозований річний виробіток електроенергії після запуску проєкту на Закарпатті буде близько 480 ГВт·год. Це половина побутового споживання усієї області.
Подібні проєкти набувають особливої актуальності на тлі постійних атак росіян на енергетичну інфраструктури країни. “Зараз ми як ніколи потребуємо розбудови децентралізованої енергосистеми, значно більш стійкої до воєнних ризиків, – підкреслив міністр. – Ми також продовжуємо політику “зеленого переходу”: до 2030 року більше чверті всієї електроенергії в Україні мають виробляти з відновлюваних джерел – це наше зобов’язання на шляху до ЄС”.
Водночас підготовка оцінки впливу на довкілля для проєкту на Полонині Руна викликала великий суспільний резонанс. “У межах процедури до Міністерства надійшло понад 500 звернень. Ми їх опрацювали, зібрали всі аргументи та окремо проаналізували те, що потребувало додаткової перевірки”, – зазначив Олексій Соболев.
Зокрема в Професійній асоціації екологів України (ПАЕУ) вважають, що проєкт на Полонині Руна не пов’язаний з проблемою стійкості української енергосистеми. “Яка енергетична стійкість України під час війни, якщо ця “зелена” електроенергія фізично не здатна підсилити Лівобережжя, не компенсує втрати генерації у прифронтових регіонах і працює в логіці західного енерговузла та синхронізації з Європейським Союзом?” – обурюється президентка ПАЕУ Людмила Циганок.
Втім, за словами Олексія Соболева, наразі відсутні законні підстави для визнання будівництва вітропарку на Полонині Руна недопустимим. Зокрема, територія планованої діяльності не входить до природно-заповідного фонду та розташована за межами пралісів і водно-болотних угідь міжнародного значення.
Відповідно до звіту з ОВД, проєкт не передбачає вирубки лісів, доступ до майданчиків здійснюється дорогою, що вже існує. Територія вже зазнавала антропогенного впливу з 1960-х років, коли на полонині функціонував військовий об’єкт Тропосферної мережі управління та зв’язку, залишки якого збереглися донині.
У звіті також зазначено, що у 2023-2024 роках проведено детальні екологічні дослідження з урахуванням сезонності міграції птахів і активності кажанів. Результати свідчать про мінімальний прогнозований вплив.
В управляючій компанії “Вітряні парки України”, яка реалізує проєкт ВЕС в урочищі Полонина Руна Тур’є-Реметівської громади, запевнили, що завжди були впевнені у якості підготовленої документації. Адже компанія залучала науковців, профільних експертів і провела необхідні екологічні дослідження.
Компанія вже отримала всі необхідні дозвільні документи, видані в установленому порядку. Проєкт успішно пройшов перевірки контролюючих органів, а будівництво здійснюється з повним дотриманням вимог земельного та містобудівного законодавства, а також законодавства у сфері ОВД, стверджує генеральний директор УК “Вітряні парки України” та ТОВ “Френдлі Віндтехнолоджі” Владислав Єременко.
“Важливо, що рішення ухвалено виключно на основі фактів, наукових даних і чинного законодавства, – резюмує менеджер проєкту. – Саме така інституційна стійкість – коли державні рішення приймаються не під впливом емоцій чи тиску, а відповідно до процедури – формує довіру до країни та її інвестиційного середовища”.
Протидія зловживанням та розвиток децентралізованої генерації
В Мінекономіки вже запланували роботу з покращення інституційної стійкості для пошуку сталого балансу між економічними та екологічними питаннями. “Ми не підтримуємо практики, які можуть створювати ризик обходу змісту екологічних процедур. Саме тому Мінекономіки ініціює напрацювання змін до законодавства, які унеможливлять подібні ситуації в майбутньому та посилять інтеграцію механізмів ОВД у суміжні галузі”, – запевнив Олексій Соболев.
Законодавче врегулювання екологічних питань має зменшити можливості для зловживань не тільки бізнесу, а й екологів. Адже, як раніше розповідав UAprom представник компанії-оператора одного з вітропарків, зазвичай більшість скарг так званих активістів пов’язані з бажанням заробити грошей за рахунок підприємців.
“Спочатку вони створюють перешкоди для будівництва об’єкту, а потім вимагають хабаря за зняття блокування. В такій ситуації вихід один – робити усе за законом”, – пояснював він на умовах анонімності.
Часто, окрім екологів, будівництво нових об’єктів енергетики стримують також місцеві громади та окремі особи. Наприклад, у Полтавській області Група ДТЕК планує у 2026 році нарешті розпочати будівництво вітроелектростанції потужністю 650 МВт. Проєкт може стати найбільшим об’єктом вітроенергетики в Україні, обсяг очікуваних інвестицій перевищує 1 млрд євро. Компанія вперше офіційно повідомила про початок підготовки до реалізації проєкту 31 жовтня 2023 року.
Початок будівництва тут гальмує “блокування” оформлення земельних ділянок. На думку заступника гендиректора “ДТЕК ВДЕ” Олега Солов’я, це відбувається через нерозуміння власників або користувачів земельними ділянками важливості проєкту для громади та держави, або через байдужість. Мова про ділянки до пів гектара, за оренду яких компанія готова сплачувати ринкові ціни.
Подібні випадки також варті уваги урядовців та законодавців. Адже країна не може собі дозволити зволікання з відновленням енергозабезпечення.
Потужності ВЕС: сучасний стан та стратегічні цілі
Загальна встановлена потужність вітрових електростанцій в Україні на початок 2026 року становила близько 2,3 ГВт. З них приблизно 1,3 ГВт розташовані на тимчасово окупованих територіях, тому оперативна потужність у підконтрольних регіонах сягає близько 1 ГВт. Водночас потреби країни протягом цієї зими сягали 18 ГВт.
Наприкінці 2021 року встановлена потужність українських ВЕС становила 1,7 ГВт. Цей показник включав 34 вітрові парки з 699 турбінами, середня потужність яких сягала по 3,5 МВт. Тобто зараз у підконтрольних регіонах працює близько 300 вітротурбин.
Згідно з Національним планом дій з відновлюваної енергетики до 2030 року, Україна планує досягти загальної встановленої потужності ВЕС на рівні 6,2 ГВт, з яких 6,1 ГВт – наземні та 0,1 ГВт – offshore (морські). Це передбачає додавання близько 4 ГВт нових потужностей порівняно з поточним рівнем.
Середня вартість встановлення 1 МВт вітрових потужностей оцінюється у 1,15-1,3 млн євро. Тож будівництво 5 ГВт нових проєктів потребуватиме близько 6 млрд євро.
В результаті частка відновлюваної енергетики в загальному кінцевому споживанні енергії до 2030 року, згідно Національного енергетичного і кліматичного плану (NECP), має сягнути 27%. Для ВЕС зокрема планується забезпечити провідну роль серед відновлюваних джерел: при потужності 5,4-6,2 ГВт очікується виробництво до 17,8 ТВт·год електроенергії. Це становитиме близько 10-12% від загальної генерації електрики в країні.