Офіційний Брюссель з 1 липня радикально обмежує доступ імпортерів до сталевого ринку ЄС. Новий регламент тарифного квотування (TRQ) остаточно, на додачу до СВАМ, демонтує базовий принцип ринкової економіки: вільну конкуренцію металургів за ринки збуту. У підсумку оплачувати операційну неефективність європейських меткомпаній доведеться місцевим споживачам.
Суть нововведень
Головний бар’єр — скорочення річного обсягу безмитного імпорту металопродукції з 33,82 млн до 18,35 млн т., тобто практично вдвічі. У 2025 році ввезення готового прокату до ЄС досягло 27 млн т. Це означає, що базова квота не була вичерпана повністю. Втім, аби відсікти закордонні поставки за найбільш затребуваними позиціями, Єврокомісія підвищила мито за понадлімітне ввезення сталевого прокату з 25% до 50%.
Наступна значуща зміна — правило Melt&Pour, закріплене в новому регламенті. Країною походження відтепер вважатиметься та держава, де сталь була вперше виплавлена та розлита в злитки чи заготовки. Країна подальшого прокату або фінішної обробки більше не має значення.
Таким чином Єврокомісія ламає схему, за якої російські та китайські виробники, затиснуті санкціями або антидемпінговими митами, експортували свої напівфабрикати до Туреччини, Єгипту чи інших країн. Звідти після прокатування ця заготовка або сляб надходили на європейський ринок уже як турецька чи єгипетська продукція в межах безмитної квоти відповідної країни.
Тепер із 1 жовтня 2026 року в разі постачання до ЄС компанії зобов’язані надавати сертифікати плавки Mill Test Certificate. Імпортер не зможе використовувати вільну турецьку або єгипетську квоту для продукції зі сторонніх напівфабрикатів. Вона одразу підпадатиме або під індивідуальні загороджувальні мита для РФ та КНР, або під мізерну квоту для цих країн, якщо така передбачена. І тоді постачальнику доведеться сплачувати додаткове мито у розмірі 50%.
На перший погляд, Melt&Pour має більше значення для застосування СВАМ. Проте перші платежі за ним розпочнуться після 1 лютого 2027 року, коли CBAM-сертифікати надійдуть у продаж. Аби перекрити схему з використанням російських і китайських напівфабрикатів уже зараз, Єврокомісія прив’язала нове правило обліку походження сталі саме до системи TRQ.
Ще одна важлива зміна. Запроваджується ліміт на використання глобальної квоти однією країною — на рівні 40%. Раніше ті ж індійські чи турецькі металурги, вичерпавши свою квоту для конкретної країни, могли в останній місяць кварталу прийти до глобального пулу та повністю його спустошити, залишивши дрібних постачальників ні з чим.
Тепер щойно умовна Туреччина вибирає свої 40% із загального обсягу, для неї автоматично вмикається мито у розмірі 50%, навіть якщо сама глобальна квота ще наполовину заповнена.
Нарешті, суто технічна зміна — виділення двох окремих нових категорій сталевого імпорту, 1В та 25В. У першому випадку це гарячекатаний лист CN code 7212 60 00, у другому — великі зварні труби CN code 7305 19 – 90. Для чого це зроблено?
Раніше імпортери користувалися лазівками всередині «широких» категорій. Якщо всередині умовної категорії 1 зростав попит на конкретний вузький підвид прокату, постачальники швидко перенаправляли всі обсяги на нього, вичерпуючи квоту достроково та перенасичуючи європейський ринок.
Тепер Брюссель узяв дві найчутливіші товарні групи і розрізав їх, створивши нові категорії 1B та 25B. На кожну з них виділено окремий жорстко обмежений ліміт.
І якщо квота 1B закриється в перші тижні кварталу, везти цей конкретний прокат більше не можна (або доведеться сплачувати мито у розмірі 50%), навіть якщо в сусідній категорії 1A (решта гарячекатаного прокату) ще залишаються сотні тисяч вільних тонн.
Наслідки для ринку
Квоти для окремих країн розраховані як 53% від середньорічного обсягу постачань до ЄС за 2021–2023 роки. Тому найбільші обсяги для безмитного ввезення з 1 липня дісталися Туреччині, Південній Кореї, Індії та Тайваню.
За січень-травень поточного року п’ятірка лідерів мала такий вигляд: Туреччина (1,85 млн т.), Південна Корея (1,2 млн т.), Китай (850 тис. т.), Індія (750 тис. т.), Тайвань та В’єтнам (по 550 тис. т.). Тобто в географічній структурі імпорту істотних змін не передбачається. Туреччина зберігає статус головного постачальника сталі до ЄС.
Невелике просідання імпорту індійської та китайської готової сталі за п’ять місяців пояснюється її високим вуглецевим слідом. Європейські споживачі почали обережніше ставитися до таких пропозицій у 2026 році з урахуванням СВАМ.
У китайських виробників на додачу до СВАМ та TRQ є проблема персональних антидемпінгових мит у ЄС. Втім, вони продовжують упевнено триматися в топ-5 країн-імпортерів.
Оскільки квоти для окремих країн формувалися на основі даних за 2021–2023 роки, ривок українських підприємств, які відвантажили до ЄС 2,65 млн т. прокату в 2025 році, єврочиновники не врахували.
На період із 1 липня 2026 року по 1 липня 2027 року Україні виділено мізерний ліміт — 713 тис. т. Це означає лише 356,5 тис. т. до кінця поточного року. За січень-травень відвантаження до ЄС склали 740 тис. т., що вже перевищує дозволений річний обсяг.
Окремо варто нагадати про Melt&Pour. За січень-травень українські виробники відправили за кордон 603,4 тис. т. сталевих напівфабрикатів. Із них більша частина надійшла до ЄС. Зокрема, до Болгарії — 245,4 тис. т., до Польщі — 70,6 тис. т.
Прокат, отриманий на болгарських, польських та італійських перекатних заводах з української заготовки та сляба, з 1 жовтня вважатиметься українським. Відповідно, він забиратиме обсяги з квоти для країни. Україна ризикує втратити навіть ту скромну частку в 7% європейського імпорту готової сталі, яку вона виборола в 2025 році.
Наразі українські компанії наполягають на наданні додаткової спецквоти. Шанси отримати її є цілком реальними — з урахуванням рішення Європарламенту, який зобов’язав Єврокомісію «під час розподілу квот для України врахувати її статус країни-кандидата, що має особливі проблеми у сфері безпеки».
Чи заплатить споживач за все?
Приблизні розрахунки доводять: ще в червні щодо довгого прокату імпортери могли заходити на європейський ринок навіть після вичерпання квоти. Як приклад розглянемо Хорватію. За італійських котирувань на арматуру місцевого виробництва на рівні €710–€730/т. EXW для хорватських забудовників вона коштувала €745–€775/т. DDP.
Турецька арматура за експортних котирувань €530–545 CFR Хорватія після сплати мита у розмірі 25%, витрат на портову перевалку та внутрішню доставку коштувала б €695–€720/т. DDP. Це досить упевнена перевага. Частково вона нівелюється оперативнішими термінами доставки з Італії, що має величезне значення для дрібних партій.
З 1 липня картина змінюється. За поточних котирувань з урахуванням мита 50% підсумкова ціна турецької арматури понад квоту виходить на рівень €825–€857/т. DDP. Вона стає на €70–€80 дорожчою, ніж внутрішня європейська продукція. Постачання на таких умовах для турецьких метзаводів втрачає економічний сенс.
Щодо плоского прокату ситуація є ще жорсткішою. Німецькі метзаводи в червні на рядовий г/к рулон виставляли котирування на рівні €680–€685/т. EXW. З доставкою місцевим споживачам виходило €695–€700/т. DDP.
Базові пропозиції аналогічної продукції з КНР становили близько €480/т CFR Німеччина. Вартість у разі постачання понад квоту за мита 25% та з урахуванням середнього антидемпінгового мита 20% зростала до €770/т. DDP.
Пропозиції з Індії на рівні €530/т CFR Німеччина також були неконкурентоспроможними для постачання понад квоту. У такому разі після сплати мита 25% та з урахуванням витрат на логістику індійський гарячекатаний рулон надходив би німецькому споживачеві за ціною €712,5/т. DDP. Тобто в сегменті плоского прокату навіть 25%-вий тарифний бар’єр виявився загороджувальним.
Після його підвищення до 50% з 1 липня перевага європейських виробників зросте ще більше. У такому разі за розглянутих умов китайський г/к рулон коштуватиме вже €900–€925/т., а індійський — €845/т. Це означає, що виробники з ЄС зможуть підвищити свої ціни для споживачів. За оцінками Bloomberg, у другому півріччі спотові європейські ціни на сталь зростуть у середньому на €50/т.
Це консервативний прогноз, заснований на несприятливій ситуації в ключових галузях-споживачах: будівництві, автопромі та машинобудуванні Євросоюзу. Аналітики Bloomberg припускають, що підняти котирування ще вище сталевиробникам завадить млявий попит.