Застосування антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих прутків із Туреччини матиме негативний вплив на конкурентоспроможність метизної галузі України, оскільки позбавить місцевих виробників доступу до альтернативних постачальників дешевшої сировини, зауважив гендиректор підприємства “Стальканат” Сергій Лавриненко під час конференції “Торгові війни. Мистецство захисту”.
У березні 2026 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі порушила антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну сталевих прутків та кутиків із Туреччини за зверненням “АрселорМіттал Кривий Ріг”. МКМТ погодилась, що у скарзі компанії було наведено достатньо обґрунтованих доказів що постачання прутків із Туреччини в Україну могло здійснюватися за демпінговими цінами, а обсяги такого імпорту не можуть вважатися незначними.
Також МКМТ назвала обґрунтованими наведені у скарзі дані щодо заподіяння шкоди національному товаровиробнику протягом 2021 року – І півріччя 2025 року. Мова про зниження обсягу виробництва та використання виробничих потужностей, зменшення обсягів продажу подібного товару, скорочення частки національного товаровиробника у споживанні подібного товару на внутрішньому ринку України, зростання собівартості, зниження рентабельності та фінансового результату, скорочення чисельності персоналу тощо.
На думку Лавриненка, головна мета, яку переслідує АМКР, ініціюючи антидемпінгове розслідування, полягає у бажанні підвищити ціни на сировину для українських споживачів, щоб компенсувати власні збитки від підвищення цін на електроенергію та здорожчання логістики, а також подолати негативні наслідки дефіциту кадрів, нестачі коксу, тощо.
Водночас Лавриненко наголосив, що збільшення вартості сировини позбавить українських виробників металовиробів можливості експортувати продукцію до ЄС та успішно конкурувати з імпортними метизами на домашньому ринку.
Він вважає обсяги імпорту турецької катанки на український ринок незначними і такими, що не можуть становити загрозу для українських виробників відповідної продукції. За даними дослідження “Укрпромзовнішекспертизи”, проведеного на замовлення “Стальканат”, у 2025 році імпорт катанки із Туреччини становив 38,6 тис. тонн, тоді як у 2021 році цей обсяг був на рівні 75,8 тис. тонн. При цьому внутрішнє виробництво катанки у 2025 році становило 663 тис. тонн проти 1,48 млн тонн у 2021 році. Згідно з дослідженням, питома вага експорту у внутрішньому виробництві минулого року становила 42,9% або 284,2 тис. тонн. Решта обсягів (379 тис. тонн) йшла на внутрішній ринок.
У дослідженні “Укрпромзовнішекспертизи” також наводяться дані щодо обсягу та структури українського ринку металовиробів зі сталевої катанки. Так, у 2025 році виробництво становило 378,3 тис. тонн, із яких 196,1 тис. тонн було відправлено на експорт. Обсяг споживання металовиробів із катанки у 2025 році оцінювався у 356 тис. тонн, із яких на імпорт припадає 48,9% (174 тис. тонн). Частка внутрішнього виробника – 51,1%.
Лавриненко зауважив, що обсяги споживання катанки, які формує метизна галузь України, є надзвичайно малими у масштабах ринку. “Ми дуже малі… Навіть якщо позбутися імпорту, це не врятує їх (АМКР – ред.) від всіх тих негараздів, про які вони заявляють у скарзі до МКМТ. Їхня проблема в іншому. Основний ринок збуту для них – це експорт. І їх збитки формуються через високу собівартість, через електроенергію, через логістику і так далі. Жертвою стане метизна галузь, але ці 38 тис. тонн їх не врятують”, – наголосив він.
Гендиректор “Стальканату” зауважив, що його підприємство та інші виробники металовиробів орієнтувалися на закупівлі української сировини, але почали диверсифікувати постачання через воєнні ризики. Зокрема, він згадав, що після руйнування дамби Каховської ГЕС АМКР мав проблеми із виробництвом і не міг повністю покрити потребу українських компаній. Окрім катанки із Туреччини в Україну також надходить сировина із Алжиру, Єгипту та інших країн Середземномор’я, додав Лавриненко.