Зростання металоспоживання за перші 4 міс. 2025 р. вказує на адаптацію економіки України до умов війни. При цьому ємність ринку збільшується не лише завдяки оборонним держзамовленням. Будівельна галузь, агросектор, сільгоспмаш та вагонобудування також роблять свій внесок. Позитивну динаміку вдасться зберегти, якщо уряд продовжить політику локалізації, яка давно діє в інших країнах.
Резерви для зростання металовиробництва
Сталевий ринок України за січень-квітень зріс на 19,1%, до 1,2 млн т., за даними асоціації «Укрметалургпром». При цьому внутрішні постачання метпродукції підвищилися на 14,2%, до 748 тис. т. Тоді як імпорт збільшився одразу на 28,2%, до 450,9 тис. т. Внаслідок цього частка місцевих виробників знизилася з 65,1% до 62,4% у загальному обсязі продажів. Це свідчить про необхідність посилення тарифного захисту українського сталевого ринку.
Нагадаємо, адміністрація США з квітня встановила додаткове мито 25% на весь сталевий імпорт, а Євросоюз посилив його квотування. У цих умовах виробники з Південної та Південно-Східної Азії, регіонів MENA та GCC а також сусідньої Туреччини активно шукають нові майданчики збуту. І Україна стає одним з них, на шкоду власним економічним інтересам.
Від того, скільки прокату українські метзаводи зможуть продати місцевим покупцям, залежить їх виробниче завантаження. Отже, і податкові відрахування до держбюджету. Безумовно, влада це розуміє. І робить певні кроки.
Так, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі 21 травня продовжила на 5 років захисні мита проти оцинкованого прокату та прокату з полімерним покриттям із КНР та РФ. Але, мабуть, цього недостатньо.
Теза підтверджується митною статистикою за січень-квітень. За цей період частка довгого прокату в загальному обсязі сталевого імпорту зросла з торішніх 15,3% до 19,1%.
Але якщо у плоскому сегменті виробничий сортамент обмежений (тобто окремі види прокату в Україні не випускаються, їх можна лише імпортувати) – у сегменті довгої продукції такої проблеми немає. Місцеві метзаводи здатні повністю закривати внутрішній попит на арматуру та профіль.
У разі покращення тарифного захисту частка місцевих виробників на українському сталевому ринку збільшиться. Загалом зростання обсягів ринку у 2025 р. може становити 6%, до 3,2 млн т. (без урахування оцинковки та п/п прокату), за прогнозами найбільшого металотрейдера Метінвест-СМЦ. Підсумки 4 міс. показують реалістичність такого сценарію. Але як буде далі? Залежить від ситуації в основних галузях металоспоживання.
Оптимізм споживачів
Будівельна галузь займає 3 місце із закупівель металопрокату у заводів. У 2024 р. вартість виконаних будівельних робіт в Україні зросла на 6%, до 170 млрд грн. За прогнозами забудовників, цього року показник досягне 180 млрд грн. Враховуючи підвищення цін (головним чином на будматеріали та електроенергію), це означає збереження минулорічних обсягів будівництва у натуральному вимірі.
Доступність іпотечного кредитування (поза «єОселею»), основного драйвера попиту на нове житло, залишається низькою через високу облікову ставку НБУ. На початку березня регулятор підвищив її на 1% до 15,5%. І поки що немає передумов для зниження, на тлі високих інфляційних ризиків.
Тому у житловому секторі головним чинником можна вважати держпрограму «єОселя». У 2024 р. через неї було видано іпотечних кредитів на 14,6 млрд грн. На поточний рік фінансування становитиме 18 млрд грн.
Введення в експлуатацію промислових та складських площ за 2024 р. зросло на 16%, до 987 тис. м2. Нинішнього року прогнозується збереження динаміки. Оскільки у західних та центральних областях промислова інфраструктура продовжує розвиватися. Тут активно будують логістичні хаби, складські комплекси та виробничі підприємства.
Незважаючи на продовження бойових дій, ведеться відновлення зруйнованої інфраструктури у прифронтових областях. На ці проекти у поточному році Кабмін уже виділив 10 млрд грн.
Трубна галузь посідає 2 місце із закупівель прокату у заводів. Замовлення українських трубників залежать від ситуації у світовій нафтогазовій галузі. І зараз вона не найсприятливіша. Низькі ціни на енергоносії знижують інвестиційну активність компаній видобувачів.
З початку року котирування нафти Brent впали із $81,5 до $64/барель, це 4-річний мінімум. Передумов для її подорожчання немає. Оскільки на початку травня країни-члени ОПЕК+ домовилися збільшити видобуток у червні на 411 тис. барелів на день. Надлишок пропозиції сприятиме подальшому зниженню цін на нафту.
Незважаючи на несприятливу кон’юнктуру, українські трубники у І кв. збільшили експорт на 12,8% р/р, до 136,2 тис. т. Але далі можна говорити про волатильність. Втім, внутрішній попит на труби нафтогазового сортаменту обіцяє бути стабільним.
Держкомпанія АТ «Укргазвидобування» цього року планує пробурити 90 нових свердловин. У 2024 році було 87. Держкомпанія ПАТ «Укрнафта» має намір пробурити близько 30 нових свердловин. Це відповідає минулорічному показнику.
Разом з тим, варто відзначити різке зростання трубного імпорту в I кв., одразу на 67,3%, до 20,9 тис. т. В основному ці труби надійшли з Китаю. Така тенденція вочевидь не на користь українських виробників.
Представники вагонобудівної галузі на поточний рік сформували непогані (як для сучасних реалій) портфелі замовлень. Зокрема, «Дніпровагонмаш» відправить до Литви 450 вантажних вагонів. На адресу ПАТ “Укрзалізниця» має надійти 252 залізничні платформи.
Безперечно, це не дуже багато для заводу з номінальною потужністю 9 тис. вагонів на рік. Але якщо врахувати, що у 2023 р. «Дніпровагонмаші» зібрав лише 378 вагонів – є певний прогрес. Знов таки, в умовах повномасштабної війни.
Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ) у 2025 р. має побудувати та передати «Укрзалізниці» 100 пасажирських вагонів. На ці цілі із держбюджету виділяється 3,4 млрд грн. Ще 1 млрд. грн. завод отримає на завершення попереднього контракту. Він був підписаний у 2023 р. та передбачає постачання 66 пасажирських вагонів.
Перспективним напрямом залишається будівництво вагонів-зерновозів. Попит на них є як із боку державного залізничного оператора, так і від великих агрохолдингів.
Зокрема, «Укрзалізниця» у 2024 р. придбала 120 нових зерновозів. А в березні цього року агрохолдинг «ІМК» повідомив про покупку 150 зерновозів. Також у березні КВБЗ передав 200 нових зерновозів литовській залізничній вантажній компанії LTG Cargo.
Із цього випливає, що металоспоживання в українській економіці зросло насамперед за рахунок державних стимулів. Але це не лише пряме фінансування закупівель.
З березня 2024 року Кабмін поновив програму компенсації 25% вартості с/г техніки українського виробництва. За цей період українські аграрії придбали 5311 од. техніки на суму понад 4,2 млрд грн. Держава компенсувала 877 млн грн. Цього року програма продовжує діяти. Виплати за нею у березні становили 126,6 млн грн.
Завдяки цьому інструменту більш привабливою для фермерів та агрокомпаній стає продукція українських підприємств сільгоспмашу. Отже, зростає їх завантаження. І внутрішнє металоспоживання. А імпорт с/г техніки скорочується.
АТ «Ельворті» (колишня «Червона зірка»), лідер українського сільгоспмашу, має намір у 2025 р. наростити виробництво на 25% у грошах, до 712 млн грн. Це реально з урахуванням продовження держпрограми компенсацій 25% вартості с/г техніки місцевого виробництва. А також через заявлені інвестпрограми великих гравців. Наприклад, агрохолдинг «Астарта» цього року планує витратити понад $21 млн на оновлення парку с/г техніки.
Таким чином, огляд ситуації в основних металоспоживаючих галузях дозволяє прогнозувати подальше збільшення ємності внутрішнього сталевого ринку у 2025 році.