Зростання обсягів видобутку в умовах падіння попиту поступово витісняє з ринку середні та дрібні компанії. Їхня рентабельність в умовах низьких світових цін на залізну руду у 2026 році стала від’ємною. На цьому тлі глобальні корпорації ще більше зміцнюють свої позиції.
Дисбаланси посилюються
Глобальна виплавка сталі за січень-червень скоротилася на 1,4%, до 928,6* млн т (* – попередня оцінка). Водночас видобуток залізорудної сировини (ЗРС) зріс на 2,8%, до 1,356* млрд т. І якщо в І половині 2025 року сировинний та сталевий ринки ще знаходили відносний баланс, то до червня 2026 року структурний перекіс став очевидним.
Насамперед це стосується Китаю — головного світового споживача ЗРС. Рік тому сталеплавильні потужності КНР були здатні поглинати австралійські та бразильські поставки. Зараз, коли виплавка там упала нижче за рівні 2025 року, а пропозиція руди за січень-червень зросла майже на 40 млн т, її надлишок почав тиснути на склади та ціни.
За даними консалтингового агентства Mysteel, на початок липня в 47 морських портах накопичилося 175,44 млн т ЗРС проти 132 млн т роком раніше. Більша частина цього обсягу — 137,56 млн т — припадає на залізорудний дріб’язок (fines). Попиту на нього зараз немає, оскільки китайські заводи через низьку маржу сталевого прокату намагаються оптимізувати склад шихти, використовуючи високозбагачену сировину.
У підсумку середньомісячні котирування опустилися зі $105,5/т у січні до $101,7/т у червні. При цьому 26 червня було зафіксовано «дно» на позначці $99,2/т (Fe62 CFR China/Qingdao) — найнижчий рівень за останні 10 місяців.
Падіння могло бути значно більшим, але стримувальну роль відіграли витрати на морське транспортування. Зростання цін на паливо через події в Перській затоці та високі ставки фрахту не дозволяли спотовим цінам надовго впасти нижче за $100.
Ситуацією поспішила скористатися держкорпорація China Mineral Resources Group (CMRG). За своєю суттю це мегаконсорціум, створений Держрадою КНР у липні 2022 року. Його головна ринкова функція — виступати єдиним закупівельним та переговорним органом від імені всієї китайської металургії.
CMRG наприкінці червня почала запроваджувати приховані обмеження та усні заборони для меткомбінатів на закупівлю деяких австралійських низькосортних марок ЗРС від Fortescue. Мета — змусити австралійців погодитися на юаневі індекси у контрактах на ІІ півріччя і надалі. Раніше, навесні, CMRG у такий самий спосіб змусила піти на поступки іншого гіганта — австралійську BHP.
Дії регулятора підвищили котирування залізорудних ф’ючерсів на Сингапурській біржі до $100–101/т. Але це дуже слабкий відскок.
Хто програв?
«Велика четвірка» продовжує стратегію розширення видобутку в умовах цінового ралі. За січень-червень австралійці експортували 448* млн т, бразильці — 178* млн т. Сумарно це на 14 млн т більше, ніж роком раніше.
На відміну від попередніх років, австралійські порти Пілбари працювали без серйозних збоїв, що зазвичай виникають у лютому-березні через тропічні циклони. Також не зафіксовано тривалих пауз через сезон дощів у бразильських портах Ітакуї та Тубаран. Проте не лише погода сприяла нарощуванню відвантажень.
Австралійський рудник Onslow Iron компанії Mineral Resources у січні-травні вийшов на стабільні комерційні поставки. Їхні темпи дозволяють прогнозувати вихід на плановий рівень 35 млн т за підсумками року. Також проєктної потужності 25 млн т на рік досяг Western Range — спільне підприємство Rio Tinto та Baowu.
Гвінейський проєкт Simandou, операторами якого є Baowu Winning Consortium Simandou та Rio Tinto Simfer, демонструє впевнену динаміку. У січні-березні звідти до Китаю відвантажувалося по 0,6 млн т руди щомісяця. У квітні — вже 1,3 млн т, у травні — 2,2 млн т. Це дозволяє прогнозувати вихід на запланований показник 20 млн т до кінця року.
Водночас експерти, які раніше прогнозували, що Simandou стане «вбивцею Пілбари» після виходу на повну потужність 120 млн т у 2028–2030 роках, трохи помилялися. Австралійська руда із собівартістю $18–22/т (Rio Tinto та BHP) у будь-якому разі збереже лідерство на китайському ринку.
Через складну логістику гвінейська руда обходиться відчутно дорожче — $25–35/т. Відстань від Simandou до порту Morebiah становить 650 км. Для порівняння: у Rio Tinto для більшості рудників транспортне плече становить 250–350 км, у Fortescue — 260–280 км, у Onslow Iron — 150 км. Тож якщо Simandou когось і «вб’є», то це саме залізорудну промисловість КНР.
Китайські руди належать до категорії бідних — Fe15-25. Отримання з них товарної продукції потребує багатостадійного дроблення, магнітної сепарації та флотації. Звідси величезні витрати на електроенергію (е/е) та воду. До того ж легкодоступні пласти в Китаї давно вичерпані. Нові шахти йдуть глибоко під землю, що кратно збільшує витрати на вентиляцію, підйом руди та безпеку.
Актуальна собівартість залізорудного виробництва в КНР становить $90-110/т. Тобто більшість місцевих рудників є збитковими за поточних цін. Як результат, видобуток сирої руди за січень-червень знизився до 481,5* млн т порівняно з 499 млн т роком раніше. Виробництво товарного концентрату — з приблизно 146,8 млн до 141,6* млн т.
Повністю закрити залізорудні шахти офіційний Пекін, вочевидь, ніколи не наважиться з політичних міркувань. Вони потрібні як страховка на випадок санкцій або торгових воєн із G7. Але процес поступової відмови від власної бідної руди на користь високоякісної імпортної все ж таки триває. Можна сказати, невідворотно.
Українські ГЗК також відчувають тиск від збільшення поставок до КНР з Австралії, Бразилії та Африки. У січні-червні вони скоротили експорт на 9,5%, до 12,26* млн т. Дорога е/е (імпортна складова в собівартості ЗРС доходила до 60%) за ціни близько $100/т змушує далекий морський експорт з України балансувати на межі рентабельності. Але поки що китайський напрямок залишається головним, на нього припало 50% закордонних відвантажень.
Третя сила
Затовареність залізорудного ринку КНР у січні-червні могла бути ще вищою (а ціни, відповідно, ще нижчими), якби не два суб’єктивні фактори — південноафриканський та індійський. ПАР через проблеми залізничного оператора Transnet та погодні умови експортувала 23,4* млн т порівняно з 28,2 млн т за той самий період 2025 року. Найбільш критичним виявився травень, коли поставки впали на 27% у місячному порівнянні.
Залежність від Transnet у головного південноафриканського виробника Kumba Iron Ore є величезною. Транспортне плечо від флагманського проєкту Sishen до порту Saldanha становить 861 км. При цьому Transnet не може забезпечити якість перевезень через дефіцит локомотивів та масштабні крадіжки кабелів та рейок. З цієї причини лише за грудень 2025 — січень 2026 року на лінії Sishen — Saldanha сталося 4 великі аварії поїздів. За 2023–2025 роки залізничний оператор виплатив Kumba $52 млн штрафів за невиконання зобов’язань щодо обсягів перевезень. Але ймовірно, ці виплати не компенсували весь недоотриманий прибуток.
Індійський експорт ЗРС просів до 14* млн т проти 21,5 млн т за 6 місяців 2025 року. Причина — стрімке зростання виплавки сталі в самій Індії, на 7,8%, до 86 млн т. За цих умов індійські метзаводи почали активно використовувати fines, який раніше масово відвантажували до Китаю.
Великі виробники в Індії (такі як Tata Steel, JSW, SAIL) традиційно віддають перевагу місцевій кусковій високоякісній руді Fe62-65, її частка в шихті досягає 40–45% порівняно із середньосвітовим значенням 15%. А fines, що утворюється під час видобутку, відправляється на експорт. Нарощування виплавки сталі додало корективи в цю схему, вплинувши на обсяги закордонних відвантажень індійської ЗРС.
* – попередня оцінка.
У статті використані дані World Steel, Національного бюро статистики КНР, міністерств економіки Австралії, Бразилії, Індії, ПАР та оперативні дані Mysteel