У 2025 році ринок оцинкованого прокату в Україні продемонстрував стрімке зростання, практично повернувшись до показників довоєнного 2021 року, проте зі значними структурними змінами на користь імпорту. Таку оцінку озвучив директор Metipol Денис Рисухін під час тематичного заходу Українського центру сталевого будівництва (УЦСБ).
За підсумками минулого року ємність ринку оцинкованої сталі в Україні склала 292 тис. т. Це на 39% більше порівняно із результатом 2024 року, коли видиме споживання становило 210 тис. т. Показник 2025 року максимально наблизився до довоєнного 2021 року – тоді ємність ринку була на рівні 309 тис. т.
Ключовим драйвером зростання стало збільшення попиту на оцинковану сталь зі сторони національних виробників фарбованого прокату, які закуповували як сировину українського виробництва, так і імпортний метал, пояснив Рисухін.
«Таке зростання стало можливим завдяки “фарбувальникам”. Чотири заводи, які минулого року працювали набагато активніше, ніж у попередні роки, забрали на себе близько 100 тис. т сталі безпосередньо під фарбування. Тож такий результат не є дивовижним», – зауважив директор Metipol, в управлінні якої є фарбувальні потужності Heavy Metal та Модуль-Україна.
Відвантаження металу українського виробництва на внутрішній ринок у 2025 р. зросли на 9,5% і склали 80 тис. т. Водночас надходження імпорту збільшилось майже на 55% р/р, до 212 тис. т. У 2024 р. цей показник становив 137 тис. т.
Попри зростаючий попит на оцинковану сталь українські виробники втрачають присутність на домашньому ринку: у 2025 р. частка української продукції становила 27,3% проти 34,8% у 2024-му. П’ять років тому (2021) оцинкована сталь українського виробництва була домінуючою на ринку і займала понад 70% від загального споживання.
Нині основним гравцем є Туреччина, на яку в 2025 р. припадало 59% від загального обсягу постачань. В абсолютних показниках турецькі виробники відвантажили в Україну 170 тис. т оцинкованої сталі, що відображає зростання на 75% порівняно із 2024 р., коли імпорт із Туреччини становив 99 тис. т.
За словами Рисухіна, присутність турецьких виробників на українському ринку посилюється через низку факторів. По-перше, це нестача власних потужностей після втрати контролю над виробництвом оцинкованої сталі в окупованому росіянами Маріуполі. В Україні лишились два виробники – Модуль та Юністіл – які не в змозі задовольнити зростаючий попит. До того ж на стабільність їх роботи значною мірою впливають внутрішні фактори: висока вартість електроенергії (25–28 грн/кВт), перебої із її постачанням, проблеми з логістикою та мобілізація персоналу.
По-друге, відбувається стрімке зростання вартості оцинкованої сталі європейських виробників на тлі збільшення торгових бар’єрів на європейському ринку та курсових коливань. «Європа закривається, посилюється квотування, запроваджуються додаткові мита. Ціни в Європі почали зростати ще минулого року, а сьогодні вони просто злітають догори. Якщо на початку 2025 року європейська оцинковка схожої специфікації торгувалася на 100 дол. дорожче, ніж турецькаЮ то під кінець року різниця збільшилася до 250 дол.», – зазначив Рисухін.
Крім того, запровадження вуглецевого податку в ЄС (CBAM) витісняє турецьких виробників з Європи, змушуючи шукати нові ринки збуту. Україна розглядається як гарна альтернатива, тож подальша експансія на наш ринок є неминучою, підсумував Рисухін.