Українська промислова компанія Інтерпайп у своїй роботі з ветеранами дотримується принципу, згідно з яким шлях ветерана починається не з моменту повернення, а з дати його мобілізації. У компанії вважають, що співробітник, який пішов на фронт, перебуває у «тимчасовому відрядженні» і обов’язково повернеться, розповіла директорка з комунікацій та кураторка Патронатної служби Інтерпайпу Людмила Новак.
Під час виступу на конференції Української правди «Війна 2026. Люди проти машин» вона поділилася досвідом роботи Інтерпайпу зі співробітниками, які повертаються на виробництво після служби у війську, та загалом про підтримку колег на війні.
На сьогодні близько 1000 працівників Інтерпайпу служать у Силах оброни України, а до роботи в компанії повернулись 150 ветеранів, ще 50 були найняті на ринку праці.
Для супроводу мобілізованих працівників була створена Патронатна служба, яка опікується широким колом питань від забезпечення потреб конкретного військового чи його підрозділу до вирішення юридичних питань та допомоги родичам. Для демобілізованих працівників діє програма, що включає медичне обстеження та лікування, реабілітацію, роботу зі штатними психологами.
«Рано чи пізно більшість українських чоловіків матимуть статус ветерана. Кожен бізнес має це зрозуміти, прийняти та напрацювати релевантні для себе механізми адаптації. У нашому випадку мова йде про роботу на виробництві, і адаптація – непроста. Адже в багатьох металургійних професіях є суворі вимоги до стану здоров’я, крім того в цехах об’єктивно багато тригерів – гучні звуки, шум, позмінна робота, робота на ногах, фізичні навантаження. Тим не менш, реінтеграція нам вдається навіть у випадку демобілізації за станом здоров’я», – зазначила Людмила Новак.
Головним викликом для бізнесу в процесі реінтеграції, на її думку, є здатність діяти гнучко. Вона наголосила, що випадок кожного військовослужбовця є унікальним, тому створити єдину універсальну систему для роботи з усіма колишніми військовослужбовцями неможливо.
Тож роботодавець має бути готовим до змін: адаптувати робочі місця, суттєво переглядати формати роботи чи змінювати спеціальності працівників, які не можуть виконувати звичні завдання через поранення.
Вона навела приклад співробітника, який через високу ампутацію більше не міг проводити ремонти станів на виробництві. Компанія врахувала його вищу освіту та перевела на керівну посаду, і тепер він керує ремонтним підрозділом, що дозволяє йому реалізовуватись у професії.