Україна продовжує наближати сферу географічних зазначень харчових продуктів, спиртних напоїв, вин та продуктів винних ароматизованих до стандартів ЄС.
Про це йшлося під час 9-го засідання Підкомітету Україна – ЄС з географічних зазначень, у якому взяв участь заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький.
Під час засідання сторони обговорили розвиток законодавства і політик у цій сфері, застосування та захист географічних зазначень, а також подальші спільні кроки України та ЄС.
Зазначається, що українська сторона представила не лише оновлення правил, а й конкретні результати їх впровадження. Сьогодні в Україні вже сформована законодавча база для захисту географічних зазначень у сферах харчових продуктів, сільськогосподарської продукції, вин і спиртних напоїв. Паралельно триває завершення підзаконних механізмів, необхідних для повноцінної роботи цієї системи.
«Географічні зазначення для України – це не формальності, а інструмент розвитку. Вони дають змогу захищати унікальні українські продукти, розвивати сильні регіональні бренди й відкривати для них шлях до європейського ринку. Суть цих змін – у зрозумілих правилах, які працюють для виробника, підсилюють довіру до продукту і допомагають споживачу краще орієнтуватися на ринку», – наголосив Висоцький.
Також було зазначено, що окремі товари зі старим маркуванням ще можуть залишатися в продажу, але йдеться лише про залишки продукції, виробленої до 1 січня 2026 року. У таких випадках передбачене спеціальне маркування із зазначенням дати виробництва, а контроль за обігом такої продукції здійснюють уповноважені державні органи.
Окрему увагу під час засідання приділили інструментам, які мають забезпечити роботу системи географічних зазначень на практиці. Як зауважив Висоцький, в Україні вже створено механізми для реєстрації, використання та контролю таких позначень, розвивається система сертифікації та підтримки виробників.
У Мінекономіки сформовано експертну комісію, яка погоджуватиме специфікації продукції – саме вони визначають унікальність продукту, його зв’язок із територією та право на географічне зазначення.