Непродумана політика уряду Боснії і Герцеговини призвела до виходу інституційного інвестора з металургійного комбінату в Зениці. Тож зараз держава намагається повернути контроль над підприємством, яке донедавна формувало 2,5% ВВП країни, ухваливши в парламенті спеціальний закон. Але ситуація з Nova Zeljezara Zenica (NZZ), здається, зайшла у безвихідь, йдеться у статті UAprom “NZZ: драма балканської металургії“.
Ситуація на NZZ стрімко погіршилася після того, як ArcelorMittal вийшов із цього активу у 2025 році. Із 2004 року компанія інвестувала у модернізацію комбінату, який оперував під назвою ArcelorMittal Zenica (AMZ), понад 250 млн євро. За цей час на AMZ модернізували аглофабрику, відновили коксові батареї та провели капітальний ремонт доменної печі. Це дозволило запустити повноцінне виробництво сталі із залізорудної сировини, а не просто переплавляти брухт у невеликих обсягах. Також були оновлені потужності для виробництва будівельної арматури та катанки, реалізована низка екологічних проєктів. Підприємство поступово
У найуспішніші для комбінату 2018–2019 рр. випуск сталі сягав 800 тис. тонн на рік, із яких катали 700–730 тис. т прокату. Продукцію відвантажували до сусідніх балканських країн, ЄС та Північної Африки. Згодом спалахнула ковідна криза, а одразу за нею — енергетична.
У статті зазначається, що після тривалого періоду стримування тарифів на електроенергію на тлі структурних проблем у галузі система не витримала навантаження, а загальноєвропейський стрибок цін у 2022 році змусив державну компанію Elektroprivreda BiH різко підвищити варість е/е для промисловості – в тому числі на 125% для AMZ. Уряд втрутився, обмеживши підвищення 20%, але попри це вартість електроенергії для комбінату протягом 2021-2025 рр. зросла майже удвічі – із 74 до 139 євро за МВт-г.
Проблеми спостерігалися й із залізничними перевезеннями. AMZ доводилося доставляти залізну руду із комбінату ArcelorMittal Prijedor, що розташований на території автономної Республіки Сербської у складі БіГ. Тож компанія була змушена домовлятися одразу із двома монополіями – Zeljeznice Republike Srpske (ZRS) та Zeljeznice Federacije BiH (ZFBiH).
Меткомбінат забезпечував до 42% усіх доходів від вантажних перевезень для ZRS та 20–25% — для ZFBiH. Розуміючи, що металургам нікуди дітися (альтернативи для доставки 1,5 млн т руди на рік фурами просто немає), залізничники постійно висували ультиматуми та підвищували тарифи. Протягом 2021-2025 рр. вони зросли із €8,5–9,5/т до €14,5–16/т.
Зростання витрат на електроенергію та залізничні преевезення зробило продукцію AMZ неконкурентною: вона була дорожча за турецьку навіть на внутрішньому ринку БіГ.
У жовтні 2025 р. ArcelorMittal вийшов із активу, списавши збитки обсягом 172,6 млн євро, а новим власником стала місцева Pavgord Group. Вона, втім, не змогла стабілізувати виробництво на NZZ, оскільки фундаментальні проблеми нікуди не зникли. У квітні 2026 р. на NZZ зупинили інтегроване виробництво сталі та оголосили про скорочення 1,6 тис. працівників.
“Після того як робітники вийшли на протести, перед урядом БіГ виникла реальна загроза соціального вибуху. І не лише в Зениці. Державна компанія Elektroprivreda BiH втрачала найбільшого споживача, а Zeljeznice FBiH опинилася на межі банкрутства, адже возити залізничникам тепер було просто нічого”, – йдеться у статті.
З огляду на ситуацію місцевий парламент ухвалив закон про надзвичайне зовнішнє управління. Проте, як ідеться у публікації, уряд БіГ не має дієвого рецепта, як зробити боснійську арматуру дешевшою за турецьку. Тож чиновники просто відтермінували неминучий банкрутний колапс, аби уникнути бунту робітників напередодні виборів.