До 2021 року Метінвест був найбільшим приватним інвестором в Україні, вкладаючи у розвиток компанії та нові проєкти близько 1 млрд доларів на рік. Однак через війну і втрату активів на Сході України поточний обсяг інвестицій скоротився до 250–280 млн доларів на рік, повідомив голова офісу СЕО Групи Метінвест Олександр Водовіз під час конференції Forbes Money 2026.
За його словами, компанія виходить із припущення, що війна триватиме ще досить довго, тож підлаштовує інвестиційну логіку під відповідні обставини, спрямовуючи фінансування у першу чергу на підтримку виробництва. У фокусі також реалізація ключових стратегічних проєктів, які дозволяють підвищити завантаженість виробничих активів та посилюють позиції компанії на основних ринках збуту.
Зокрема, розвиток низки металургійних проєктів за кордоном є стратегічним кроком, який дозволить компанії завантажити потужності в Україні, зауважив Водовіз. Він згадав, що Метінвест будує в Італії завод із виробництва “зеленого” металопрокату, який буде покладатися на залізорудну сировину, виготовлену на гірничо-збагачувальних комбінатах групи в Кривому Розі. В межах проєкту планується налагодити виробництво гарячебрикетованого заліза (HBI) зі значно нижчими показниками викидів CO2. За словами Водовіза, це дозволить повністю завантажити потужності українських ГЗК, які наразі задіяні на 50% від спроможності. Крім того, Метінвест розраховує на синергію між нещодавно придбаним в Румунії заводом із виробництва трубної продукції та комбінатом “Запоріжсталь”, який має повністю забезпечувати новий актив сировиною – рулонним прокатом.
Водночас на плани компанії розширювати продажі на європейському ринку суттєво впливає регуляторна політика Брюсселя. В цьому контексті Водовіз згадав про посилення заходів захисту європейського ринку сталі від імпорту з третіх країн, який передбачає скорочення безмитних квот майже в два рази та збільшення мит на постачання сталі поза квотами з 25% до 50%. Це несе значні ризики для української металургії. Суттєвим обмеженням також стало запровадження з початку 2026 року екологічного податку CBAM, який вже призвів до скорочення українського металургійного експорту до ЄС.
“Всі хочуть потрапити на європейський ринок, бо він об’єктивно найкращий, тут найбільша маржа. Але що робить Європа зараз? Вона захищається, посилює квоти, є CBAM і подібні речі. Звичайно, що вони вносять навіть більше коректив у наші інвестиційні плани, ніж війна”, – зауважив Водовіз.
Метінвест також інвестує у будівництво власної генерації, яка, втім, не покриває всього споживання групи з огляду на значні обсяги, а лише забезпечує можливість підтримувати роботу ключового обладнання у критичних ситуаціях та уникати збитків через аварійні відключення електроенергії та незаплановану зупинку потужностей. Для цих потреб Метінвест вже побудував 50 МВт газової генерації та планує надалі вкладатися в енергетику, зокрема, будувати сонячні електростанції разом із установками зі зберігання енергії. Компанія, за словами Водовіза, також вивчала можливість побудови малих атомних реакторів, однак поки остаточного рішення з цього приводу немає, оскільки реалізація подібних проєктів займає від 3 до 10 років.
Він також згадав про низку обмежень, які стримують інвестиції у подібні та інші проєкти в Україні. Зокрема, йдеться про ускладнений доступ до кредитування в українських банках, які мають жорсткі ліміти щодо обсягу позик для бізнесу. Предствник Метінвесту також згадав про високу вартість та обмежений доступ до механізмів страхування воєнних ризиків. Він наголосив, що без механізмів покриття ризиків з боку держави або міжнародних інституцій (IFC, EBRD) залучення великих інституційних інвесторів залишатиметься неможливим.