Річні витрати казахстанських експортерів у межах дії механізму вуглецевого коригування імпорту ЄС (CBAM) для чотирьох основних категорій продукції – необробленого алюмінію, ферохрому, сталевих прутків і катанки – оцінюються у 114 млн євро ($132 млн) за умови збереження обсягів поставок на рівні 2025 року.
Про це повідомило міністерство торгівлі та інтеграції Казахстану, передає SBB Daily Briefing.
У заяві міністерство зазначило, що адаптація до нових вимог або мінімізація цих витрат має критичне значення, оскільки Європейський Союз залишається одним із найбільших торговельних партнерів Казахстану та ключовим ринком збуту його алюмінію: торік понад половину експорту казахстанського алюмінію було спрямовано до ЄС. Також наголошується, що нові вимоги безпосередньо впливають на казахстанських експортерів сталі та заліза.
За оцінками Міжнародного торгового центру (ITC), який спільно з міністерством торгівлі та експортним агентством QazTrade проводив оцінку впливу CBAM, загальний обсяг експорту сталі та алюмінію з Казахстану до ЄС перевищує 600 млн євро на рік.
У 2025 році країни ЄС імпортували 395,7 тис. тонн виробів із заліза та сталі з Казахстану, що становило 8% загального експорту цієї продукції з країни. Водночас поставки казахстанського необробленого алюмінію до ЄС сягнули 110,14 тис. тонн, або 45% від загального обсягу його експорту.
Використання стандартних (дефолтних) показників викидів у межах механізму CBAM, який цього року перейшов до обов’язкової фази застосування, може призвести до щорічних витрат понад 100 млн євро для казахстанських експортерів металопродукції. При цьому близько 90% цього фінансового навантаження припадає на експорт сталевих прутків і катанки.
Згідно з оцінкою впливу CBAM, для цієї продукції витрати, пов’язані з механізмом, можуть навіть перевищити вартість самого товару.
Водночас представник ITC, якого цитує міністерство, зазначив, що казахстанські виробники можуть суттєво скоротити ці витрати шляхом моніторингу та декларування фактичних викидів замість використання стандартних показників, підготовки та акредитації місцевих верифікаторів, а також зниження рівня викидів безпосередньо на виробничих майданчиках.