Діючі державні програми підтримки бізнесу, що страждає від російських обстрілів, так само як і нові інструменти, які пропонує уряд, не враховують масштаб руйнувань та потреби у відновленні великих промислових підприємств, наголосив під час форуму United by mining керівник управління зовнішніх проектів офісу CEO Метінвест Сергій Скорбун.
Він зауважив, що ліміт компенсації збитків в межах програми страхування воєнних ризиків, яку розробляє Міністерство економіки та довкілля, встановлений на рівні 10 млн дол., що є неспівмірним із вартістю основного виробничого обладнання металургійних комбінатів, які були цілями російських ракетних атак протягом серпня-вересня.
“У нас одна доменна піч коштує 100-150 млн дол.”, – зауважив Скорбун, – “Ліміт у 10 млн дол. це сигнал про те, що великому бізнесу не місце в Україні”.
На його думку, цей підхід варто скоригувати, запропонувавши великому бізнесу релевантні інструменти.
“Якщо такі програми реалізуються, то обмежений ресурс має бути обмеженим для всіх. Скажіть (великим промисловим гравцям – ред.): “Ми не можемо компенсувати 100%, можемо тільки 20%”. Це також рішення. Можливо, воно не вирішить проблему повністю, але якісь агрегати і ми зможемо відремонтувати. Тоді, відповідно, і наші підрядники запрацюють. А це і ливарні, і ремонтні, і хімічні підприємства, виробники феросплавів, залізниця”, – додав Скорбун.
Він наголосив, що Метінвест закладав у свої плани розвитку ризики щодо можливості суттєвого зростання вартості енергоресурсів, зниження цін на кінцеву продукцію, тощо. Однак жодна модель не передбачала ризиків прямих ракетних ударів по основних виробничих активах. Водночас, починаючи із серпня Росія нанесла кілька ударів балістичними ракетами по потужностях “Запоріжсталі” та “Каметсталі“, внаслідок чого робота комбінатів була повністю зупинена.
Зараз компанія працює в режимі виживання, наголосив Скорбун, а основним завданням є збереження виробничих активів, персоналу, а також постачальників та підрядників.
“Наша компанія працює зі збитком із початку російської агресії проти України. Ми виживаємо весь цей час”, – сказав Скорбун. Він додав: “У нас була стратегія “зеленого переходу”, і ми від неї не відмовились. Зрозуміло, що майбутні обставини впливатимуть на те, чи зможемо ми реалізувати цю стратегію, чи ні. Але щоб дійти до цього етапу, ми маємо вижити як компанія. Відповідно мають бути такі умови, за яких ми зможемо зберегти наш трудовий колектив, зберегти наші активи, наскільки це можливо, зберегти наших постачальників і підрядників”.
Скорбун підкреслив, що у держави також залишається низка інструментів для допомоги бізнесу, які не потребують витрат із бюджету. Зокрема, мова про переговори щодо покращення умов торгівлі із Євросоюзом, в тому числі за рахунок збільшення квот на імпорт сталі, виробленої в Україні, та відтермінування CBAM-платежів для українських виробників на час війни.
“Якщо розширити квоти на сталь, за умови що запрацює металургія, одразу підуть замовлення на руду, на феросплави, вапняки, вугілля і т.д., тобто запуститься економіка. По великому рахунку державі це майже нічого не вартує. Треба просто включитись і на фаховому, професійному рівні попрацювати із Європейською комісією”, – резюмував він.