Початок 2026 року став для української промисловості справжнім іспитом на витривалість. Поєднання масованих атак на об’єкти генерації та аномальних холодів призвело до найбільшого дефіциту електроенергії за весь період повномасштабного вторгнення.
Енергетична криза безпосередньо тисне на виробничий потенціал і вже спричинила прискорення темпів падіння промислового виробництва. Проте український бізнес демонструє феноменальну гнучкість в складних умовах.
Як виробники адаптуються до нових реалій? На які механізми підтримки від держави сьогодні розраховує промисловий сектор? Ці та інші питання обговорювали учасники заходу “Як обстріли енергосистеми впливають на роботу бізнесу?”, що організував Центр економічної стратегії (ЦЕС). UAprom публікує скорочені та відредаговані тези учасників.
Масштаб руйнувань та втрати економіки
Енергетична ситуація в Україні суттєво погіршилася в січні та лютому 2026 року. Інтенсивні російські удари по об’єктах електроенергетики та теплоенергетики, що відбувалися на тлі надзвичайно холодної погоди, спричинили дефіцити, які Національний банк України охарактеризував як найвищі за весь період повномасштабного вторгнення.
Згідно з останнім інфляційним звітом НБУ, станом на початок 2026 року економіка функціонує в умовах, коли ризики подальших руйнувань залишаються стабільно високими. Така ситуація безпосередньо тисне на виробничий потенціал країни.
Заступник начальника управління економічного аналізу Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Артем Вдовиченко наголошує на винятковості поточної ситуації: “За нашими оцінками, дефіцит електроенергії, який сформувався у грудні 2025-го та січні 2026-го років, є найвищим з початку великої війни. Ми не спостерігали таких масштабів раніше”.
За словами експерта, причиною став кумулятивний ефект від рекордних атак та аномального холоду: середня температура була приблизно на 4 градуси нижче за норму. Це автоматично збільшило потребу в генерації, яку неможливо було покрити через пошкодження систем.
Оцінки дефіциту електроенергії, що стали основою для макроекономічного прогнозу НБУ
| Період | Попередня оцінка дефіциту | Оновлена оцінка дефіциту | Причина перегляду |
| IV квартал 2025 р. | 4% | 7% | Посилення атак, низькі температури |
| I квартал 2026 р. | 6% | 12% | Пік енергоспоживання, нові руйнування |
| Середньорічний 2026 р. | 3,30% | 6% | Очікування тривалого відновлення |
Джерело: НБУ
Регулятор оцінює негативний вплив енергодефіциту на ВВП у 2025 році на рівні -0,2 відсоткових пункти. Однак на 2026 рік цей показник може бути значно вищим, оскільки інтегрована еластичність впливу 1% дефіциту електроенергії на ВВП становить приблизно 0,1 в.п.. За оцінками НБУ, закладений дефіцит у 6% може забрати 0,4 в. п. зростання. Це враховано в прогнозі НБУ, що передбачає відновлення економіки цього року на 1,8%.
Артем Вдовиченко зазначає, що в прогноз НБУ закладене технічне припущення про підвищення тарифів на електроенергію для домогосподарств після завершення опалювального сезону, ураховуючи потреби у відбудові енергоінфраструктури.
Проте старша економістка ЦЕС Наталія Колесніченко звернула увагу, що для промисловості ціни вже зросли суттєво: порівняно з листопадом 2025 року вартість ресурсу для бізнесу в лютому 2026-го підскочила на 60%.
Вплив на промислове виробництво
Статистика за підсумками 2025 року та операційні дані початку 2026 року демонструють чітку кореляцію між інтенсивністю обстрілів енергосистеми та темпами промислового розвитку. За даними Держстату, промислове виробництво в Україні у 2025 році скоротилося на 2,4% порівняно з 2024 роком. Хоча протягом більшої частини року динаміка була відносно стабільною (спад за 11 місяців становив 2,5%), грудень приніс різке погіршення – падіння прискорилося до 3,5% у річному вимірі.
“Енергокриза цього разу вдарила по підприємствах сильніше, ніж у попередні періоди, – звертає увагу Наталія Колесніченко. – До звичних відключень додалися проблеми з водопостачанням та опаленням, що критично для харчової та легкої промисловості”. Вона додає, що 80% компаній, опитаних Європейською Бізнес Асоціацією (ЄБА), відчули цей вплив, і лише 20% змогли залишитися осторонь.
Нагадаємо, що спеціальне опитування ЄБА, проведене в середині січня 2026 року, показало, що перебої з електропостачанням ускладнюють операційну діяльність для переважної більшості бізнесів. Основні наслідки, які називають компанії:
- Зростання собівартості продукції (61% респондентів): використання генераторів та дорожчого імпортного ресурсу робить українські товари менш конкурентними.
- Зміна графіків роботи (58%): підприємства переходять на роботу в нічні зміни або підлаштовуються під “світлові вікна”.
- Зменшення обсягів виробництва (50%): через неможливість забезпечити повний цикл на автономних джерелах.
- Вимушені простої (48%): особливо відчутно для підприємств з безперервним циклом.
Наталія Колесніченко також вказує на “ланцюгову реакцію”: зниження виробництва в одній ланці веде до падіння попиту в наступних, що погіршує загальні темпи зростання ВВП. Наразі багато підприємств не перекладають витрати на споживача через обмежений попит, але це лише питання часу, що створює інфляційний тиск на друге півріччя 2026 року.
У свою чергу, директор ЦЕС Гліб Вишлінський підкреслює, що промисловість виявляє гнучкість, але стикається з межею своїх можливостей. “Ми спостерігаємо подальше зниження темпів інфляції, але НБУ стає дедалі консервативнішим у своїй політиці саме через енергетичні ризики. Імпорт відіграв суттєву роль в адаптації: тільки батарей різних типів у 2025 році було імпортовано на $1,5 млрд”. Це свідчить про те, що бізнес фактично перебирає на себе функції енергетичних компаній, створюючи власні мікромережі.
Адаптація бізнесу та витрати на автономність
Попри складні умови, українська промисловість демонструє феноменальну здатність до адаптації. 90% компаній, опитаних ЄБА, вже встановили альтернативні ресурси енергії або енергозберігаючі системи. З них 23% заявляють про повну енергоавтономність. Це досягається завдяки інвестиціям у сонячні панелі (26%), накопичувачі енергії (35%) та газову генерацію (5%). Але ситуація значно різниться в залежності від розмірів підприємств.
Для виробництв такого масштабу, як “АрселорМіттал Кривий Ріг”, відключення – це не просто зупинка процесів, а ризик знищення обладнання. Директор із зв’язків з держорганами АМКР Олег Крикавський описує драматичні наслідки блекаутів: “У нас був випадок, коли через аварійне відключення згоріла коксова батарея. Це хімічний процес, який не можна зупинити. Під час зупинки сталеливарних потужностей сталь застигає, і її доводиться вирізати вручну, щоб дати можливість працювати далі”.
Підприємство наразі працює на 50% потужності та змушене імпортувати до 90% електроенергії, щоб уникнути обмежень. АМКР активно інвестує в когенерацію, але це капіталоємні та тривалі проекти. За словами Крикавського, компанія витратила понад $1 млрд за час війни, щоб підтримати роботу, але побудувати власну генерацію на 250 МВт за рік неможливо.
При цьому комбінат стикається не лише з дорожнечею короткострокових контрактів, а й із фізичною неможливістю отримати вже оплачений ресурс через руйнування мереж розподілу. “Купуєш електроенергію, а на наступний день немає можливості проімпортувати її на підприємство. Було декілька випадків, коли ми недоотримали цей ресурс, і наш трейдер продав його на ринку по 0 грн. Мало того, що ми купили електроенергію, не отримали її, були змушені зменшувати виробництво, ми ще й отримали прямі збитки”, – розповів Олег Крикавський. Зараз компанія веде переговори з урядом щодо переходу до довгострокових контрактів із вигіднішими фінансовими умовами.
Співвласник та гендиректор групи компаній харчової промисловості HD-group Борис Шестопалов зазначає, що проблема не лише в наявності світла, а й у його якості. “Під Києвом ми запускаємо нове підприємство на генераторах, тому що якість струму в мережі може знищити дорогу автоматику. Коли на одній фазі 100 Вольт, а на іншій 500 – це перетворює обладнання на хлам”.
HD-group пішла шляхом створення власної сервісної компанії “HD енергетичні сервіси”, оскільки ринок не пропонував комплексних рішень для середнього бізнесу (300 кВт-ч – 1 МВт-ч споживання). Шестопалов наголошує, що автономність – це не лише генератор, а й аудит, тендери на найкраще обладнання та постійна технічна підтримка.
Особливе місце в структурі адаптації посідає оборонний сектор. Представниця Української ради зброярів Валентина Ведровська зазначає, що саме оборонка в останні роки стала одним з драйверів промислового виробництва. За 11 місяців 2025 року частка машинобудування в структурі реалізації промисловості зросла до 9,1% порівняно з 5,7% у 2021 році. Це свідчить про глибоку структурну перебудову економіки, де державне замовлення на озброєння підтримує переробну галузь навіть в умовах енергодефіциту.
Позиція держави та рекомендації
За даними опитування ЄБА, значна частина респондентів не розраховує на державну допомогу навіть в поточних умовах. Але ті компанії, що потребують підтримки, наголошують на потребі у фінансових стимулах та прогнозованості. Основні запити включають:
- Запровадження механізмів компенсації витрат на резервні джерела живлення, скасування мита і ПДВ на обладнання, доступне кредитування (зокрема за програмою 5-7-9%).
- Бізнес потребує чітких графіків відключень та оперативної комунікації для можливості планування виробничих циклів.
- Спрощення дозвільних процедур для встановлення генерації та мораторій на перевірки, які блокують роботу.
Держава вже намагається реагувати на запити бізнесу через стимули та регуляторні зміни. Радник міністра економіки Андрій Телюпа, пояснює стратегію уряду: “Ми готуємося до найгіршого. Основні напрямки – захист існуючої генерації, розширення імпорту та підтримка децентралізованої когенерації”.
За його словами, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України підготувало пакет рішень щодо забезпечення енергоємних галузей промисловості прогнозованим і довгостроковим енергоресурсом та надало їх на розгляд Кабінету міністрів.
“Ми багато працювали цієї осені разом з представниками великих енергоємних галузей, таких як ГМК (це переважно металургійні заводи), також з цементною індустрією. Для них вартість електроенергії найбільш критична при виробництві. І ми напрацювали пакет рішень, які наразі знаходяться на погодженні з іншими центральними органами влади”, – зазначив Андрій Телюпа.
В першу чергу, за його словами, мова йде про довгострокові контракти. Вони мають надати виробникам змогу контрактуватися не на ринку на добу наперед (РДН), а отримувати на квартал або півріччя і навіть на рік ресурс від НАЕК “Енергоатом” або інших постачальників. Це має зменшити вартість електроенергії для великих промислових підприємств.
Також обговорюється питання введення спеціального тарифу або опціонів від “Енергоатому” як особливої міри на час дії воєнного стану. Навколо цього питання наразі точаться дискусії. Адже з точки зору економіки таке рішення виглядатиме спірним.
“У нас зараз максимальний фокус на тому, щоб для великого бізнесу забезпечити сталий тариф і дати змогу зробити це у найбільш прозорий та ринковий спосіб”, – уточнив радник міністра.
Він нагадав, що для підтримки малого та середнього бізнесу уряд реалізує кілька програм. Зокрема, вони надають спрощений доступ до кредитування енергетичних проєктів. Ведеться робота зі спрощення вимог до застави.
Олександр Бердинських,
Ольга Кравченко