Минулий квартал дає змогу оцінити практичне застосування CBAM у Євросоюзі. Для місцевих металургів є дві новини: хороша та погана. Погана — без коригування механізму CBAM про європейський сталевий експорт зовсім скоро доведеться забути. Хороша — споживачі готові платити премію за екологічно чисту сталь. Поки що готові. Для закордонних виробників (з країн поза межами ЄС) головним підсумком став крах «зелених» ілюзій. Що відбувалося на сталевому ринку Євросоюзу в січні–березні 2026 р., розбирався UAprom.
Квотний ажіотаж
Сталевий імпорт до ЄС за перші тижні 2026 р. продемонстрував аномальний сплеск. Причина — посилення безмитних квот (TRQ). У «чемпіонах зі спринту» — Індія та Тайвань. До топ-5 також увійшли Алжир, В’єтнам та Туреччина. Індійські постачальники вичерпали квартальну квоту на г/к рулон (223 тис. т) уже до 9 січня. Тайванські на х/к рулон (43 тис. т) — до 10 січня. Вони й опинилися у виграші. Решті імпортерів під час розмитнення вже доводилося сплачувати мито у розмірі 25%.
Трейдери тримали судна в портах ЄС ще з грудня, очікуючи на відкриття митного «вікна» 1 січня. Після чого одночасно подали декларації. Спроба мінімізувати ризики шляхом дострокового завезення для багатьох виявилася логістичною пасткою.
Окрім неминучих виплат за CBAM, продавці зіткнулися з рекордними витратами на демередж (оплату простою суден) та складське зберігання, які сягали €15–20/т. Це в низці випадків позбавило імпортний прокат цінової переваги перед європейським ще на етапі розвантаження.
Швидкість вичерпання квот Індією та Тайванем свідчить, що ринок перейшов у режим виживання. Весь їхній імпорт за І кв. зайшов до ЄС у першу декаду січня. Це створило хибне відчуття надлишку пропозиції. Фактично нові поставки на наступні 80 днів кварталу виявилися заблокованими, залишивши перекатні заводи та кінцевих споживачів віч-на-віч із цінами європейських сталеливарних заводів, що невпинно зростають.
Проте навіть цей січневий квотний ажіотаж не зміг вивести у «плюс» квартальну динаміку сталевого імпорту. Його обсяг знизився до 7–7,2 млн т порівняно з 8,2 млн т за підсумками січня–березня 2025 р. CBAM став одним із двох головних чинників, що вплинули на це скорочення.
Сюрпризи CBAM
Чимало європейських споживачів до 1 січня сподівалися, що ціна сертифікатів CBAM для імпортної сталі буде нижчою. Але коли стали приблизно зрозумілі реальні суми доплат ($60–120/т залежно від виду прокату та виробника), почалося масове анулювання контрактів із закордонними постачальниками.
Механізм CBAM працює таким чином, що остаточну квартальну ціну за сертифікат учасники ринку дізнаються пізніше. На початку квітня Єврокомісія оприлюднила ці дані, розраховані на базі середньої вартості квот на парникові викиди в системі ETS за І кв.
Виходячи з ціни сертифіката €75,36/т CO2, у січні–березні номінальна доплата за 1 т доменно-конвертерної сталі з питомими викидами 2 т становить €150,72/т. У 2026 р. до нарахувань застосовується знижувальний коефіцієнт 0,025. Фактична сума націнки — лише €3,77/т. Здавалося б, дрібниця. І це набагато менше за поточні ринкові премії на «зелену» сталь, про які йтиметься далі. Але…
Дана методика працює лише за умови надання виробником сталі звіту про викиди, верифікованого європейським аудитором. В інших випадках митниця застосовує дефолтний коефіцієнт DV (Default Values). Він визначається як середній показник викидів 10% найбільш «брудних» заводів у країні-експортері. І на 2026 р. Єврокомісія збільшила DV на 10–20%.
Вимога європейської верифікації спричинила колапс. До 1 січня європейські аудиторські компанії просто не встигли фізично сертифікувати сотні метзаводів за межами ЄС. Усі вони опинилися перед необхідністю платити «за повною програмою».
Важливе уточнення: покупці в ЄС бояться не поточних доплат у €3,77. Вони побоюються ретроспективних перерахунків. Тому заклали в ціну найгірший сценарій та ризики штрафів за неправильну звітність. Що й дало ті самі €60–90/т додаткової націнки. Причому це середнє значення.
За розрахунками MEPS, через завищені значення DV для Тайваню платежі CBAM за х/к рулон можуть сягнути €590/т при поточних котируваннях €750–800/т. Тобто вуглецевий податок у цьому випадку майже зрівнявся з ринковою ціною продукту. Так сталося через помилку Єврокомісії, яка випадково чи навмисно присвоїла Тайваню показники DV, що спочатку призначалися для Індонезії, де сталь значно «брудніша».
Невдоволення методикою нарахування CBAM висловила і турецька металургійна асоціація TCUD. За словами її генерального секретаря Вейселя Яяна, встановлені ЄС значення DV є неприйнятними, оскільки ігнорують структуру турецького сталевого виробництва.
«Хоча рівень викидів при виробництві сталі в електродугових печах (EAF) у Туреччині становить близько 0,7 т CO2 на тонну сталі, для деяких груп плоского прокату та катанки були встановлені значення 2,428 та 2,31 — так, ніби виробництво здійснювалося виключно на інтегрованих підприємствах (доменно-конвертерним способом — прим. авт.)», — наголосив він.
У результаті розрахункові платежі CBAM для турецьких виробників склали €115/т за г/к рулон та €105/т за арматуру. Різниця виявилася мінімальною — при тому, що г/к рулон у Туреччині випускають лише інтегровані комбінати, тоді як арматуру також виробляють EAF-заводи, у яких викиди СО2 відповідають європейським «зеленим» критеріям.
Таким чином, у І кв. європосадовці жорстко розвіяли попередні ілюзії електрометалургів (насамперед із Туреччини та країн MENA): «якщо у нас “зелена” сталь, CBAM її не стосується». Зараз, за методикою ЄС, вони платять податок як «брудні» метзаводи. І це один із головних підсумків застосування нової тарифної політики Брюсселя.
Здавалося б, у європейських металургів у цій ситуації є законний привід пити шампанське. Доступ закордонних конкурентів до ринку фактично перекритий, у місцевих споживачів більше немає дешевшої альтернативи для поставок. Можна спокійно піднімати відпускні ціни та покращувати маржинальність.
Насправді не зовсім так. Зараз у них відчуття людини, яку змусили стрибнути в басейн, але забули налити в нього воду. Єврокомісія з 1 січня паралельно із запровадженням CBAM запустила поетапне скасування безкоштовних квот на парникові викиди для місцевих виробників.
Коли вони продають готову сталь усередині ЄС, CBAM нівелює їхні додаткові витрати. Але при експорті за межі євроблоку з’являється додаткова націнка. Вона робить європейську сталь неконкурентною на зовнішніх ринках — у поєднанні з необхідністю окупати «зелені» інвестиції в декарбонізацію та високими цінами на енергоносії в ЄС.
Звідси вимога європейської металургійної асоціації Eurofer впровадити повернення платежів за викиди СО2 при відвантаженні за межі ЄС. Це важлива умова для виживання галузі, що експортує близько 20% продукції. Зараз експорт для єврометалургів набуває особливого значення — в умовах стиснення внутрішнього ринку.
Реакція споживачів
На падіння сталевого імпорту в ЄС вплинув не лише CBAM. Другим головним чинником стало скорочення споживання.
Автопром, що формує попит на плоский прокат, у І кв. зменшив виробництво на 2,8% р/р, до 2,8 млн од. У Німеччині, на яку припадає 25% європейського обсягу, за січень–лютий зафіксовано зниження на 4,5%, до 540 тис. од.
Ще гірша ситуація в будівельній галузі ЄС — головному споживачеві довгомірного прокату. За попередніми даними Eurostat та галузевих асоціацій (FIEC), падіння за І кв. становить 3,5–4,5%. При цьому в житловому секторі обсяги обвалилися на 8–10%, а в Німеччині та Франції кількість виданих дозволів на будівництво нових житлових будинків опустилася до 10-річного мінімуму.
Ось чому частка імпорту в балансі сталевого споживання ЄС у січні–березні 2026 р. зросла до 29% порівняно з 25–26% загалом за 2025 р. Навіть попри його скорочення у фізичних обсягах.
З цієї ж причини «зелені» премії на європейську сталь знизилися зі €100–130/т (для HRC з питомими викидами 0,7–0,8 т СО2) у січні до €80–100/т у березні. А зростання відпускних цін у заводів виявилося не таким стрімким, яким воно могло б бути на ринку, що зростає, з урахуванням CBAM.
У Північній та Західній Європі котирування HRC зросли з €630–640/т EXW у січні до €690–710/т у березні. У Південній Європі — з €630–635/т до €650–670/т. З довгомірним прокатом ситуація більш драматична.
Через відсутність попиту з боку будівельних компаній котирування арматури в Північній та Західній Європі залишилися без змін у діапазоні €600–615/т. У Південній Європі вони навіть скоротилися з січневих €550–560/т до €530–545/т у березні. Італійські та іспанські заводи працювали на зниженої потужності, щоб не обвалити ціну ще дужче.
У цій ситуації єврометалурги не змогли отримати повноцінну вигоду від CBAM. Маржинальність продажів зросла, але їхній обсяг скоротився. Поява на ринку пропозицій із Близького Сходу з верифікованими сертифікатами CBAM та премією лише у €30–40/т на арматурі стала головним кошмаром для європейських прокатних заводів у березні.
Але й ця категорія закордонних виробників не отримала очікуваних переваг від підтвердженого «зеленого» статусу. «Ми маємо чудові позиції щодо викидів, але Європі не потрібно стільки арматури, скільки ми можемо надати», — заявив представник однієї з арабських меткомпаній у коментарі Fastmarkets.
У підсумку завдяки автопрому сегмент плоского прокату виявився єдиним, де виробники змогли монетизувати «зелену» перевагу.
Автоконцерни охоче купують «чисту» сталь, це дає їм змогу покращити свій Scope 3 і виконати зобов’язання щодо скорочення викидів, перекладаючи витрати на кінцевого покупця.
У сучасному автомобілі використовується близько 0,9 т сталі. Якщо вся вона буде «зеленою» з премією у €150/т, собівартість зросте лише на €135. Це менше за 0,5% від ціни авто середнього класу. Тому 13 із 18 найбільших автобрендів Європи у 2026 році системно закуповують таку сталь, звітуючи про зниження вуглецевого сліду у своїй продукції.
Втім, «зеленого» курсу дотримуються не всі. Щоб уникнути додаткових витрат, пов’язаних із CBAM, деякі виробники автокомпонентів почали переносити штампування та лиття за межі ЄС (наприклад, до Північної Африки чи Туреччини). На європейський завод завозиться не сталевий рулон (на який поширюється податок), а готове крило або блок двигуна, які поки що під CBAM не підпадають.
Звідси вимога Eurofer негайно розширити дію CBAM на тисячі митних кодів готової продукції.
Висновки
- У І кв. 2026 р. металурги перейшли межу, коли CBAM перестав бути просто формальною звітністю і почав реально бити по імпортерах, зокрема й тих, що мають низькоемісійне виробництво. Ринок почав масово переходити на умови поставки DDP, перекладаючи всі ризики та розрахунки вуглецевого податку на продавця.
- CBAM довів свою ефективність як загороджувальний бар’єр. Імпортна сталь у березні на умовах DDP (з урахуванням CBAM) вперше за довгий час стала дорожчою за європейську на споті. Проте при цьому ціновий розрив між рулоном та арматурою став аномальним. HRC, по суті, перетворився на «преміальний» товар через дію CBAM.
- Українські виробники опинилися серед тих, хто найбільше постраждав від CBAM через завищені показники DV та проблеми з верифікацією поточної звітності щодо викидів СО2. Відмова Єврокомісії надати Україні виключення з-під дії CBAM на підставі форс-мажору (триваюча російсько-українська війна) призведе до втрати $1,75 млрд металургійного експорту у 2026–2030 рр.