Комунальна техніка та транспорт в українських громадах відпрацювали вже більше половини свого ресурсу. Потреба в оновленні величезна. Значну її частину вже покривають українські виробники. Та вони скаржаться на непрогнозованість ринку, а громади – на нестачу доступного фінансування. Про ці та інші проблеми представники бізнесу і місцевої влади розповіли під час дискусії в межах виставки «Комунтех».
Відпрацьований ресурс
Згідно даних Федерації роботодавців України (ФРУ), в Україні є значна потреба в оновленні комунальної, спеціальної та дорожньої техніки. Середній вік обладнання, яке використовують українські міста, перевищує 15 років, а зношеність парку становить близько 60%.
На стан комунального парку суттєво вплинула війна. В Асоціації міст України нагадали, що сміттєвози, поливальні машини та іншу спецтехніку використовували, щоб завадити просуванню російських військ в перші місяці російського вторгнення в Україну в 2022 році. Шкільні автобуси спрямовували на евакуацію жителів прифронтових та окупованих територій. Частину комунальної техніки і транспорту громади також втратили через російські обстріли. «І нині ту техніку, що маємо у користуванні, в господарстві, ми по запиту наших Збройних Сил періодично, виходячи з потреби, передаємо у військо, через що постійно проводимо (нові. – Ред.) закупівлі”, – відзначив мер Бучі Анатолій Федорук.
В Україні налічується близько 1400 громад і кожна, за оцінкою ФРУ, потребує мінімум 5-7 нових одиниць комунальної та спецтехніки на рік. Загальна ж потреба по країні залежно від виду техніки коливається від кількох сотень до кількох тисяч одиниць. Зокрема, по сміттєвозах та контейнерах для відходів вона становить до 5 тис. одиниць, по снігоприбиральній та дорожній техніці – 3 тис., поливомийних та вакуумних машинах – 1-1,5 тис., техніці для благоустрою – близько 2 тис. одиниць.
Спроможність на 100%
Українська промисловість здатна задовольнити 100% потреби громад у цій сфері, переконаний заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський: «Це великий ринок, де пріоритет у закупівлях згідно законодавству про локалізацію належить українським виробникам. Їх робота може стати імпульсом для розвитку економіки в умовах війни». І далі додав, що до 40% коштів, витрачених громадами на українську техніку, повертається в бюджети різних рівнів. Вони забезпечують потреби війська, соціальні видатки і надходження до бюджетів громад.
Окрім вимоги локалізації, тобто місцевої складової у публічних закупівлях продукції машинобудування, держава також запропонувала низку інших інструментів підтримки. Наприклад, таких як програма компенсації 15% вартості української техніки, що тепер доступна не тільки приватним покупцям, а й комунальним підприємствам. З одного боку ці інструменти мотивують замовників працювати саме з українськими компаніями, а з іншого – допомагають виробникам знаходити нових клієнтів, покращувати якість своєї продукції та масштабувати виробничі потужності, а іноді й створювати нові.
Щоб громади мали краще уявлення про українських виробників, також був розроблений каталог “Українська техніка для громад”. Наразі він містить інформацію про 41 підприємство, що виробляє 325 товарних позицій. За словами Кисилевського, це майже повний зріз галузі машинобудування в Україні у тій частині, яка стосується виробників громадського пасажирського транспорту, комунальної, спеціальної техніки, навісного обладнання, насосів для води, тракторів. Планується регулярне оновлення каталогу. Цього року до нього було додано 9 нових виробників.
Якість не питання…
Української техніки боятися не варто, переконаний заступник міського голови Дніпра Володимир Міллер. Місто має позитивний досвід співпраці із українськими виробниками електротранспорту, який говорить про те, що ця техніка «повністю задовольняє якісні вимоги міст і по екологічності, і по енергоефективності, і по доступності, інклюзивності, і по зовнішньому вигляду, і по кондиціонуванню, і LED-освітленню».
Міський голова Броварів Ігор Сапожко погодився, що якість української продукції покращується «з кожним роком». Його місто закуповує комунальну техніку місцевої компанії «Будмашсервіс», на користь якої також грає прийнятна вартість сервісного обслуговування. «На місці воно завжди буде дешевше, ніж якщо ми будемо ремонтувати (за кордоном. – Ред.)», – пояснив він.
До того ж українські виробники мають більш гнучкі підходи до співпраці із покупцями, можуть розробити під запит унікальні вузли чи швидше, ніж іноземні змінити компоновку техніки, додав голова Кременчука Віталій Малецький. Не так давно місто повністю замінило електротранспорт, придбавши рухомий склад виробництва корпорації «Богдан». Також планують співпрацю з іншим виробником – «Політехносервіс».
…а гроші і прогнозовані потреби – проблема
Разом з тим головною проблемою для громад, які хочуть оновити транспорт та техніку комунальних підприємств, є доступність ресурсів. Зараз такі програми фінансують головним чином міжнародні структури, як от ЄІБ та ЄБРР, які мають більше можливостей та можуть розподіляти грантове фінансування. Однак робота з ними має свої нюанси. До прикладу ЄІБ має повільні бюрократичні процедури та може «по півроку» погоджувати тендери, узгоджувати платежі та фінансування авансів, тощо, зазначив Володимир Міллер. У випадку ж ЄБРР відчутно зросла вартість обслуговування кредитів, що сильно обмежило можливості громади Дніпра. Міська влада Кременчука зіткнулася із аналогічною ситуацією і вирішила «перекредитуватися в Укрексімбанку на залишок суми». Співпраця з українським банками переважно відбувається в межах програми пільгового кредитування «5-7-9». Крім того, важливе значення має наявність власних ресурсів, тож громади закликали розумно поставитись до питання коригування принципів розподілу податків між місцевими та державним бюджетом.
Якщо для замовників головна проблема – знайти гроші на закупівлі, то для виробників – спрогнозувати потребу громад. Як правило, більшість із них планують бюджетні витрати у першому кварталі року, а тендери на закупівлю техніки починають оголошувати лише із квітня. Це значить, що перші відвантаження продукції починаються вже у четвертому кварталі, а до того часу виробництво працює на склад, пояснив директор компанії «Альфатекс» Микола Корецький. «(У цій ситуації. – Ред.) ми аналізуємо продажі за останні 5 років. Дивимося, яка техніка продавалась, і так плануємо виробництво. Якщо бачимо, що продалось, наприклад, 100 сміттєвозів, то розуміємо, що можна виготовляти спокійно 50, і рано чи пізно ми їх продамо. Тобто на практиці перші дев’ять місяців машинобудування працює на склад», – констатував він.
Для оптимальної роботи потрібно розуміння потреб хоча б на річному горизонті, вважають у компанії ELEX, що спеціалізується на виробництві екскаваторів. «Зараз ми пливемо без навігації. Ми купили обладнання, комплектуючі і не розуміємо, коли зможемо повернути ці гроші… Це для нас, безумовно, велика проблема, коли немає розуміння обсягів виробництва та реалізації», – наголосив представник компанії. Крім того, виробникам доводиться довго чекати на оплату вже поставленої громадам техніки. Іноді гроші надходять лише через півроку.