Стриманий оптимізм
З лютого українська металургія почала потроху виходити із глибокої кризи. Завдяки стабілізації ситуації в енергосистемі підприємства отримали можливість відновити виробництво, зупинене російськими обстрілами об’єктів енергетики, або збільшувати завантаження своїх потужностей.
Так, у лютому виплавка сталі, за даними об’єднання «Укрметалургпром», зросла на 49% порівняно із січнем, склавши 424 тис тонн. «У разі відсутності обстрілів критичної інфраструктури і стабільного енергопостачання, деяке зростання виробництва можливе і надалі, оскільки збільшується попит на європейському ринку, який для нас вже давно став “домашнім”», – додав президент об’єднання Олександр Каленков на запит UAprom.
За 2 місяця з початку року українські підприємства виплавили 708 тис тонн сталі. Враховуючи середньодобові показники лютого, за підсумками 1 кварталу цей показник може скласти близько 1,1 – 1,2 млн т.
І хоча через війну українська металургія загалом знаходиться у вкрай тяжкому стані через втрату потужностей на окупованих територіях, розірвані традиційні ланцюги поставок і серйозні проблеми із логістикою, підприємства намагаються самотужки поліпшити своє становище, підтримуючи виробництво, шукаючи нові логістичні маршрути та можливості для збуту продукції.
«По завершенню зими помітне деяке зростання у галузі. По суті, вона повертається на рівень жовтня 2022 року, тобто до масових блекаутів у країні. Оптимізм щодо подальшого збільшення виробництва є, але він дуже стриманий та обережний», – констатував економіст, керівник CMD Ukraine Ігор Гужва.
Обмежуючі фактори
Наразі зростання металургійного виробництва перевищує попередні очікування ринку та владних структур. Зокрема, відповідно до даних Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, виробництво сталі у 1 кварталі прогнозувалося на рівні 850-990 тис тонн. Нинішні темпи роботи дозволяють сподіватись на кращий результат.
Водночас подальше зростання може бути обмежене не тільки воєнними факторами, але й проблемами із забезпеченням підприємств металобрухтом. Як зазначили в «Укрметалургпромі», це питання вже зараз викликає серйозне занепокоєння серед представників галузі, оскільки ситуація «впевнено прямує у бік катастрофічної». Зокрема запаси брухту на підприємствах уже кілька місяців не перевищують 20-25 тис т., а у грудні були на критичній позначці у 10-15 тис т. «Металурги вже зараз відчувають дефіцит сировини, який за підсумками 1 кварталу 2023 року може сягнути позначки у 100 тис. т.», – зазначили в об’єднанні.
І вже є «перша ластівка» – цього тижня «Інтерпайп Сталь» оголосила про вимушену зупинку через дефіцит брухту, який спричинений надзвичайно складною ситуацією із заготівлею брухту в Україні.
Брухтозаготівля, як і весь ГМК, зазнала негативного впливу війни. Наразі відбувається природне зниження її обсягів через окупацію частини українських територій на сході та півдні країни. Ці регіони були головними генераторами брухту завдяки розвиненій промисловості. «(Вони) зазнали вторгнення російських військ, зараз там точаться бойові дії, тому збір брухту або неможливий, або суттєво знижений», – пояснив Гужва.
Так, у 2022 році брухтозаготівля впала на 76% р/р, до 997 тис т. Такі темпи зберігаються і зараз. Зокрема за підсумками січня-лютого обсяги заготівлі скоротилися на 70% у річному вимірі, склавши трохи більше 150 тис т. «Споживання брухту впало теж, але меншими темпами, ніж заготівля», – зазначив Каленков. Тож у ситуації зростаючого попиту на внутрішньому ринку доступні обсяги брухту не зможуть покрити потреби металургійних комбінатів, які тільки-но почали збільшувати виробництво.
Експорт збільшує дефіцит
На цьому фоні особливо помітним стало зростання експорту металобрухту. У січні він склав 8,3 тис. т, а в лютому подвоївся до 15,8 тис. т. В «Укрметалургпромі» прогнозують, що у березні цей показник може перевищити 20 тис. т. Тобто за підсумками кварталу йтиметься про закордонні продажі на рівні понад 45 тис т. Каленков нагадав, що іще в 4 кварталі 2022 року щомісяця з України вивозили 10-15 тис. т. «Тому у металургів є побоювання, що навіть при нульовому експорті дефіцит брухту буде ще більш відчутним у 2 кварталі поточного року», – зауважив він.
«Дефіцит сировини постійно зростає із жовтня минулого року. Якщо за підсумками 4 кварталу 2022 року він складав 12-15% від загальної заготівлі брухту в Україні, то за січень-лютий він збільшився до 20%. Очікується, що навесні брак брухту може становити вже 25%», – додав Гужва.
Через це держава втрачає двічі, вважають в «Укрметалургпромі». Перш за все мова йде про прямі збитки від експорту. «Експортери, здійснюючи певні маніпуляції із документами і, як можна припустити, не без сприяння з боку деяких митників, фактично знижують розмір експортного мита із 180 євро до 3 євро за тонну. Через це державний бюджет недоотримує сотні мільйонів гривень щомісяця», – пояснюють в об’єднанні.
Йдеться також і про непрямі збитки, зазначив Каленков, оскільки це сталь, яку могли би, але не виплавили із цих об'ємів вивезеного легальними і «сірими» шляхами брухту, адже відповідно зменшується розмір сплачених податків до бюджетів всіх рівнів. «Одна тонна переробленого у сталь брухту дає державі у кілька разів більше надходжень, аніж та сама тонна експортованої вторсировини (навіть за умови сплати мита у 180 євро). Вочевидь, у разі несплати мита втрати держави зростають ще більше», – пояснив він.
Крім того, дефіцит брухту є критичним показником для стабільної роботи української металургії. «Це може призвести до того, що металургійні підприємства не зможуть виробити додаткову сталь, або навіть скоротять виробництво, – зазначив Гужва, додавши – Вважаю, що треба повернутися до ідеї заборони експорту металобрухту на час воєнних дій».
Володимир Головко, керівник Центру політичного аналізу, вважає, що в цьому контексті варто звернути увагу на деякі завдання, що містяться у нещодавно затвердженому Кабміном Плані пріоритетних дій на 2023 рік. «Зокрема, Міністерству економіки доручили підготувати проект постанови уряду "про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) у разі значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку". Це має сприяти створенню умов для формування раціональної структури експорту та імпорту товарів, яка відповідає міжнародним зобов'язанням та вимогам економіки воєнного часу», – говорить експерт.