Впровадження CBAM або ж вуглецевого податку в Євросоюзі є одним із критичних викликів для української економіки, що загрожує остаточною деіндустріалізацією ключових секторів промисловості, наголосив експерт Українського інституту майбутнього Євген Астахов під час презентації результатів дослідження “Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035”.
Зокрема, через виклики війни та відсутність ресурсів на екологічну модернізацію у відповідності до стандартів ЄС щодо викидів вуглецю Україна ризикує втратити два великі металургійні заводи та близько 2,1% ВВП до 2030 року.
Зазначається, що через дію CBAM покупці української продукції в ЄС змушені сплачувати додаткове екологічне мито у розмірі від 35-40 до 100 євро за тонну продукції. Фахівці УІМ зазначають, що через це експорт довгого прокату та заготовки до ЄС стане нерентабельним та буде зупинений. Вже у першому кварталі 2026 року порівняно із 1 кв.-2025 втрати експорту до ЄС перевищили 0,2% ВВП в еквіваленті. Зокрема, експорт чавуну впав на 60% р/р, сортового прокату – на 60% р/р, трубної продукції – на 17% р/р, феросплавів – на 93% р/р. 
На додачу до CBAM металургійний експорт з України в ЄС потрапив під обмеження через посилення захисних заходів у Євросоюзі із 1 липня 2026 року, в межах яких квота на безмитне постачання сталі для українських виробників скоротилася більш як в два рази порівняно із експортом 2025 року, до 1,05 млн тонн. При цьому загальна потреба галузі в інвестиціях для декарбонізації під стандарти ЄС оцінюється у 20 млрд доларів, що перевищує будь-які доступні ресурси сектору, наголошують в УІМ.
Таким чином CBAM стає пасткою для української металургії та інших секторів промисловості, залежних від експорту до ЄС. Євген Астахов пояснив цей механізм: війна призвела до втрати прибутку та збитковості виробництва, тож брак коштів унеможливлює модернізацію застарілого обладнання з високими викидами CO₂. Однак через високі викиди зростають CBAM-платежі, що робить продукцію неконкурентною в ЄС. Це ще більше вимиває маржу, яка мала б піти на модернізацію, посилюючи відставання від стандартів ЄС. Тож промислові підприємства опиняються у замкненому колі.
Під негативний вплив CBAM значною мірою потрапляє хімічна промисловість. Так, за словами Астахова, частка CBAM-збору у ціні азотних добрив при імпорті в ЄС може сягати від 9–12% для карбаміду до 33–37% для аміачної селітри, що стане другим ударом після зростання вартості електроенергії, яка займає до 40% у собівартості виробництва добрив. Крім того, є ризики значного зростання вартості цементу при запровадженні в Україні аналогічної до європейської системи торгівлі викидами CO₂ – із нинішніх 70 до 150 доларів за тонну.
В УІМ наголосили, що дієвим рішенням, яке дозволить уникнути подальшого розгортання негативного сценарію, є впровадження особливих умов для України як країни-кандидата на вступ до ЄС, що знаходиться у стані війни. Зокрема, пропонується призупинити CBAM-платежі щодо української продукції на період війни. А після війни запровадити перехідний період строком на 7 років, протягом якого дозволити українським підприємствам спрямовувати CBAM-збори на купівлю європейського обладнання для екомодернізації.
