Румунія схвалила нову стратегію розвитку залізничної інфраструктури на 2026–2030 роки, яка передбачає масштабну інвестиційну програму, зосереджену на оновленні та модернізації залізничної мережі країни.
Про це повідомляє SteelOrbis.
«Хоча прямої оцінки обсягів споживання сталі в документі не наведено, масштаб запланованих робіт може сприяти додатковому попиту на рейкову та будівельну сталь у міру реалізації проєктів. Це може певною мірою підтримати внутрішній ринок сталі, де споживання залишається низьким, а інвестиції в інфраструктуру поки що забезпечують лише обмежену підтримку попиту на металопродукцію», – йдеться в повідомленні.
Потреба в оновленні залізничної мережі залишається значною: понад 9700 км колій, або майже 73% мережі, вже потребують модернізації.
У 2026–2030 роках на оновлення залізничних колій та критично важливої інфраструктури, за оцінками, необхідно близько 2,66 млрд євро. Ще 3,33 млрд євро планується спрямувати на проєкти в межах Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T) – стратегічної транспортної мережі ЄС.
Програма передбачає оновлення колій, електрифікацію, реконструкцію мостів і тунелів, а також інші інфраструктурні роботи. Це створює потенційний попит на рейкову сталь, арматуру, конструкційну сталь та супутню металопродукцію.
Водночас учасники румунського ринку обережно оцінюють, яка частина заявлених інвестицій фактично трансформується у споживання сталі. Один із місцевих трейдерів повідомив SteelOrbis, що Румунія вже має труднощі з фінансуванням поточних робіт, а значні затримки продовжують впливати на реалізацію наявних проєктів. Це викликає сумніви щодо можливості реалізації ще однієї масштабної інвестиційної програми.
Фінансовий тиск на економіку країни також посилився: у липні було відкрито 1016 справ про неплатоспроможність, що приблизно на 26% більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому кількість випадків неплатоспроможності у сфері житлового та нежитлового будівництва зросла майже на 48%.
На цьому тлі нова залізнична стратегія все ж може забезпечити суттєву підтримку попиту на сталь, однак її реальний вплив залежатиме від того, наскільки ефективно буде профінансовано заплановані інвестиції та наскільки швидко їх вдасться реалізувати.