Із 1 липня в ЄС почав діяти новий регламент захисту ринку сталі, який радикально обмежує можливості для імпорту металургійної продукції до країн Євросоюзу. Нові правила фактично роблять будь-які постачання понад встановлений обсяг безмитних квот економічно недоцільними, йдеться у статті UAprom “Євроквоти на сталь: на які зміни та наслідки чекати вже з 1 липня“.
Згідно нових правил, загальний річний обсяг безмитного імпорту сталевої продукції до ЄС був зменшений на 47%, до 18,3 млн тонн. Також Брюссель підвищив митну ставку із 25% до 50% для імпорту сталі понад встановлену квоту. Також був закріплений принцип “Melt&Pour”, згідно з яким країною походження вважається та держава, де сталь була вперше виплавлена та розлита в злитки чи заготовки. Країна подальшого прокату або фінішної обробки більше не має значення.
Раніше імпортери з Туреччини, Китаю та Індії за значною кількістю товарних груп могли конкурувати із європейськими заводами навіть тоді, коли квота на безмитне ввезення сталі були вичерпані і застосовувалося 25% мито. Проте зростання тарифу до 50% практично унеможливлює конкуренцію із місцевими виробниками.
Так, у сегменті довгого прокату розглядається приклад Хорватії. У червні за італійських котирувань на арматуру місцевого виробництва на рівні €710–€730/т. EXW для хорватських забудовників вона коштувала €745–€775/т. DDP.
Турецька арматура за експортних котирувань €530–545 CFR Хорватія після сплати мита у розмірі 25%, витрат на портову перевалку та внутрішню доставку коштувала б €695–€720/т. DDP. Це досить упевнена перевага. Частково вона нівелюється оперативнішими термінами доставки з Італії, що має величезне значення для дрібних партій.
Однак із 1 липня картина змінюється. За поточних котирувань з урахуванням мита 50% підсумкова ціна турецької арматури понад квоту виходить на рівень €825–€857/т. DDP. Вона стає на €70–€80 дорожчою, ніж внутрішня європейська продукція. Постачання на таких умовах для турецьких метзаводів втрачає економічний сенс.
Щодо плоского прокату ситуація є ще жорсткішою. Німецькі метзаводи в червні на рядовий г/к рулон виставляли котирування на рівні €680–€685/т. EXW. З доставкою місцевим споживачам виходило €695–€700/т. DDP.
Базові пропозиції аналогічної продукції з КНР становили близько €480/т CFR Німеччина. Вартість у разі постачання понад квоту за мита 25% та з урахуванням середнього антидемпінгового мита 20% зростала до €770/т. DDP.
Пропозиції з Індії на рівні €530/т CFR Німеччина також були неконкурентоспроможними для постачання понад квоту. У такому разі після сплати мита 25% та з урахуванням витрат на логістику індійський гарячекатаний рулон надходив би німецькому споживачеві за ціною €712,5/т. DDP. Тобто в сегменті плоского прокату навіть 25%-вий тарифний бар’єр виявився загороджувальним.
Після його підвищення до 50% з 1 липня перевага європейських виробників зросте ще більше. У такому разі за розглянутих умов китайський г/к рулон коштуватиме вже €900–€925/т., а індійський — €845/т. Це означає, що виробники з ЄС зможуть підвищити свої ціни для споживачів. За оцінками Bloomberg, у другому півріччі спотові європейські ціни на сталь зростуть у середньому на €50/т.
Це консервативний прогноз, заснований на несприятливій ситуації в ключових галузях-споживачах: будівництві, автопромі та машинобудуванні Євросоюзу. Аналітики Bloomberg припускають, що підняти котирування ще вище сталевиробникам завадить млявий попит.