Для Європи новий етап конкуренції з Китаєм, окреслений у його новій програмі розвитку, змушує замислитися над тим, як реагувати на ці виклики.
Про це пише Bloomberg.
Як зазначається, п’ятирічний план Пекіна, оприлюднений у березні, визначає амбіції щодо технологічного розвитку, які стали ще одним серйозним попередженням для європейського бізнесу: економіка, зростання якої довгий час приносило вигоду Німеччині та іншим виробничим центрам, тепер дедалі більше загрожує їхньому добробуту.
Цілі Китаю передбачають подальшу модернізацію традиційних галузей, таких як хімічна промисловість і машинобудування, на яких великі європейські компанії побудували свої статки.
Однак прагнення Пекіна розвивати новітні та перспективні технології – робототехніку, біомедицину, ядерний синтез – а також наздогнати Захід за рівнем витрат на наукові дослідження та розробки створюють нові ризики у сферах, де Європа все ще зберігає перевагу.
Китайський уряд наполягає, що його мета – розвиток власної економіки та зміцнення стійкості. Але попередні п’ятирічні плани показали, що влада здатна реалізовувати поставлені цілі, а результати – зокрема зростання торговельного дефіциту – вже стали екзистенційною загрозою для цілих секторів європейської економіки.
Разом із занепокоєнням щодо підтримки китайських компаній державою та надлишкових виробничих потужностей новий план дає європейським чиновникам ще більше підстав сумніватися у моделі вільного ринку, на яку вони довгий час спиралися.
У Німеччині, найбільшій економіці Європи, тривога особливо відчутна. Країна майже не демонструє економічного зростання з часу пандемії – так само як і після попереднього китайського п’ятирічного плану – а промислове виробництво скорочується з кінця 2017 року.
Особливо гостро проблеми проявилися в німецькому автопромі. Китай став найбільшим експортером автомобілів у світі завдяки значному прогресу в сегменті електромобілів, пропонуючи дешевші альтернативи продукції Volkswagen AG, BMW AG та Mercedes-Benz Group AG.
Bloomberg підкреслює, що загроза для ключових експортних галузей уже тисне на економічний добробут і робить частину виробничих потужностей застарілими. За оцінками економістів Goldman Sachs, оновлений акцент Китаю на виробництві та торгівлі може коштувати єврозоні 0,6% ВВП до кінця 2029 року, тоді як для Німеччини негативний ефект може сягнути 0,9%.
Найближчим часом під найбільшим тиском опиняться традиційні виробничі сфери, де Китай планує впроваджувати нові технології: хімічна галузь, автомобільна промисловість, машинобудування та електротехніка. Але важливими є й перспективні напрями, згадані в плані, – робототехніка, квантові технології та зв’язок 6G.