Міжнародне бюро з переробки вторинної сировини (BIR) закликало Європейську комісію переглянути запропоновані обмеження на експорт перероблених металів до великих ринків країн, що не входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а також продовжити період консультацій перед затвердженням остаточного переліку дозволених країн призначення, повідомляє Metal Expert.
Згідно з проєктом переліку Єврокомісії, підготовленим у межах Регламенту про перевезення відходів, кілька великих ринків країн поза ОЕСР, зокрема Індія, Малайзія, Таїланд, Єгипет, Марокко, Бангладеш і Пакистан, будуть виключені з переліку напрямків експорту чорних і кольорових металів із вторинної сировини з ЄС. BIR закликає Єврокомісію переглянути як докази, так і правове обґрунтування цих виключень.
Асоціація також попросила продовжити консультації на чотири тижні, встановивши кінцевий термін не раніше 13 листопада. Це дасть зацікавленим країнам більше часу для подання додаткових доказів і відповіді на висновки Єврокомісії.
З 21 травня 2027 року експорт відповідних категорій відходів до країн, які не входять до ОЕСР і не включені до переліку, буде заборонений. Як раніше повідомлялося, перший остаточний перелік мають затвердити до 21 листопада.
Асоціація підтримує мету забезпечення екологічно безпечної переробки експортованих матеріалів, однак попереджає, що запропоновані обмеження можуть порушити усталені ланцюги постачання вторинної сировини, спричинити викривлення ринків і обмежити доступ країн-імпортерів до перероблених металів.
Європейські підприємства з переробки вторинної сировини вже реалізують більшу частину своєї продукції на європейському ринку. Водночас міжнародні ринки залишаються важливими, коли внутрішній попит або наявні потужності для технологічно придатної переробки не можуть поглинути доступні обсяги металів певних категорій.
«Обмеження доступу до усталених міжнародних ринків саме по собі не створює додаткових потужностей для переробки чи попиту в Європі», – заявили в BIR.
В асоціації попередили, що такі обмеження можуть натомість послабити економічну доцільність збору та переробки вторинної сировини й зрештою зменшити доступність перероблених матеріалів у майбутньому.