Київські чиновники розробили спеціальну програму, але на заваді стало переселення мешканців.
Як підтвердження – історія з колишнім відомчим гуртожитком підприємства «Ізумруд», що на бульварі Кольцова, 24-а. Переобладнати його мер наказав ще 4 роки тому. Однак 24 родини на період капремонту відмовилися переїжджати в інші помешкання, побоюючись, що взагалі залишаться без житла.Наталя Мацюк приїхала до Києва з провінції. У 17 років влаштувалася на завод «Ізумруд» огранювати алмази. Тоді ж, 20 років тому, підприємство видало їй ордер на кімнату у своєму гуртожитку на бульварі Кольцова. У перспективі пообіцяли власну квартиру.Родини, що працювали на заводі, – розповідає Наталя, – житло отримували, але не часто. Таку надію плекала і вона. Край її сподіванням прийшов у 2002-му, коли завод передав гуртожиток місту. Місто саме розкручувало програму реконструкції гуртожитків у житлові будинки і збиралося переобладнати під повноцінні квартири і тутешні кімнати. Людям запропонувало стати інвесторами на пільгових умовах – заплатити за майбутні оселі від 10 до 50 відсотків їх вартості, або ж від 300 до 1500 за квадратний метр. Зі 119 сімей на таку умову погодилися 24. Решта залишили насиджені місця. Наталя Мацюк, мешканка гуртожитку: «Для нас, простих працівників, це було важко, але ми думали справитися. Вони затягли цю реконструкцію до 2005 року. І коли запропонували ціну в 2 рази більшу и виселитися на Баумана без заключення угод. Ми зрозуміли, що нас просто хочуть виселити з гуртожитку».Зрозумівши, що навіть пільгові ціни їм не по кишені, 24 родини відмовилися виселятися з будинку. Кажуть, «Спецжитлофонд», на чиєму балансі гуртожиток, зреагував на це по-своєму. Галина Мирончик, мешканка гуртожитку: «Виживали нас всіма методами. Це і початок будівельних робіт, обнесення забором гуртожитку. Психологічні атаки на кшталт: все рівно ми вас виселимо, реконструкція буде, і ви звідси виселитеся».Побачивши, що люди стоятимуть горою за свої 16 квадратних метрів, на які у них і ордер і прописка, наприкінці 2005-го міська влада видала нове розпорядження – гуртожитку надати статус житлового будинку із загальними квартирами і зробити тут косметичний ремонт. Фактично гуртожиток перетворювався у комуналку. Галина Мирончик, мешканка гуртожитку: «Кімната, яку ми займаємо, душова, коридор і кухня загального користування – в результаті ми отримаємо таку загальну квартиру».Наталя, мешканка гуртожитку: «Коли завод передав гуртожиток місту, між ними була домовленысть, що КП «Спецжитлофонд» вирішує наше житлове питання. Та у другий гуртожиток переселятися – це не вирішення житлового питання. Вирішення – це квартира».Безкоштовно квартири їм ніхто не дасть, – кажуть у «Спецжитлофонді». Мовляв, пропонували їм 4 роки тому квартири за пільговими цінами, а ті відмовилися. Не змогли заплатити – житимуть в комуналці. Віктор Попівський, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд»: «Статус будинку із загальними квартирами означає, що людина має право приватизувати ці квартири, залишити в спадщину своїм дітям. У них з’явиться право власності, а їх ніхто не знімає з квартирної черги. Люди беруть участь в програмі «50 на 50». Отримують кредит. Можуть продати кімнату, щоб отримати нормальне житло. Плюс в гуртожитку можна купити 3-4 кімнати і зробити собі квартиру, звернутися в місцеві органи влади і зробити перепланування». Втім, приватизувати свої 16 «квадратів» тутешні мешканці можуть лише після того, як отримають новий ордер згідно нового статусу будинку, – каже пан Попівський. Люди ж писати заяви не поспішають, бо бояться, що їх обдурять, і оскаржують зміну статусу гуртожитку в суді.За поміччю до суду звернувся і «Спецжитлофонд». Балансоутримувач відстоює своє право потрапити в гуртожиток. Зараз, мовляв, на вхідних дверях ґрати і зайти всередину він не може. // Ірина Романова, Сергій Тітенко, НТН.