На його думку, відмова Росії від угоди є помилкою, якою Україна може скористатися на свою користь – експорт, при цьому без обмежень по номенклатурі товарів, може бути продовжений, попри російські погрози. Згідно його оцінок, напруга буде спостерігатися до серпневої зустрічі Реджепа Ердогана з Володимиром Путіним. До цього часу Україна та її союзники мають притримуватись заданої жорсткої лінії. В такому разі Росія буде змушена зробити черговий «жест доброї волі», на цей раз в Північно-Західній частині Чорного моря.
Росія прогнозовано відмовилася від продовження Чорноморської зернової ініціативи. Це підтвердив і турецький президент, який зазначив, що зернова угода «пішла в історію». На Вашу думку, режим, в якому працював наш експорт через одеські порти, був вигідний Україні?
На «зернову угоду» варто дивитися у динаміці. Згадаємо минулорічний липень. Йде кривава битва за Донбас. На початку липня був окупований Лисичанськ, розпочалися важкі обороні бої за Бахмут. Західна зброя, погоджена у форматі «Рамштайн», лише почала надходити у війська. З іншого боку, Силам оборони вдалося вибити росіян з о. Зміїного. Тому «зернова угода» тоді була компромісною і для України, і для Росії. Отже, на першому етапі вона була на користь українській економіці. Однак далі ситуація кардинально змінилася. Сили оборони перехопили стратегічну ініціативу – звільнили значною мірою Харківщину та Херсон. Крім того, Україна вистояла під масованими російськими ракетно-дроновими атаками протягом осені-зими. ЗСУ отримали від західних партнерів сучасні системи ППО. Все це кардинально змінило баланс. До цього додам, що з весни росіяни почали активніше саботувати домовленості в рамках Чорноморської зернової ініціативи. Відповідно, з того періоду «зернова угода» у первісному форматі Україні перестала бути вигідною. А в останні два місяці «угода» ледь виконувалася, фактично, ставши засобом блокування, а не розблокування українських портів.
Виходить, якби 17 липня Росія заявила про подовження домовленостей, це було б невигідно Україні?
Так, це помилка Кремля, якою Київ має скористатися. Підкреслю, з весни «зернова угода» перетворилася на інструмент російського шантажу України та світу. Адміністрація морських портів України наводила цифру, що через російський саботаж «зернового коридору» світ не отримав додаткові 25 млн тонн агропродукції. Враховуючи, що за 11 місяців вдалося транспортувати 32,5 млн тонн, то простий підрахунок показує, що угода була виконана приблизно на 57%. З огляду на це, Україна має ставити питання про повноцінне відновлення цивільного судноплавства з чорноморських портів, і без обмежень по номенклатурі продукції.
Навряд чи Росія буде закривати на це очі.
Дійсно, Кремль вже вдався до демонстрації сили. Я б зверну увагу, що минулого тижня росіяни ударними БПЛА атакували портову інфраструктуру на Одещині. Крім того, вони нанесли авіаудар по острову Зміїний. А цього тижня регулярно вдавались до масованих ракетних обстрілів Одеси та Миколаєва. Все це недвозначні сигнали в контексті судноплавства в Північно-Західній частині Чорного моря. А російський терорист Ігор Гіркін (Стрєлков) навіть закликав російську владу «бути готовими топити зерновози» та легалізувати піратське захоплення цивільних суден, що прямують в українські порти. Однак, думаю, комбінація воєнних, воєнно-технічних та дипломатичних засобів може поставити агресора на місце.
Що Ви конкретно розумієте під воєнними та воєнно-технічними засобами?
Говорячи про воєнні заходи, варто розуміти, що зараз лише ЗСУ, Сили оборони у цілому, можуть впоратися з російським викликом на полі, точніше, «морі бою». Але їм потрібна військово-технічна допомога – додаткові сучасні системи ППО та ПРО, морські БПЛА, далекобійні ракети, бойові літаки, нарешті.
Проте західна частина Чорного моря – це води трьох держав-учасниць НАТО: Румунії, Болгарії, Туреччини. Отже, захист цивільних суден в їх територіальних і, підкреслю, нейтральних водах силами НАТО відповідає міжнародним зобов’язанням. Це, як у Гвінейській затоці: якщо хтось атакує цивільне судно, то треба його захищати, а не розглядати, під яким прапором нападник – «Веселим Роджером» чи андріївським.
Україна може поставити питання про безпольотну безпекову зону у північно-західній частині Чорного моря. Але будемо відверті, малоймовірно, що НАТО на це погодиться. Тому потрібна, як я зазначив раніше, військово-технічна допомога ЗСУ, а також розвідувальні дані. В останньому контексті зверну увагу на анонс уряду Австралії, що з жовтня до Німеччини буде направлений розвідувальний літак австралійських ВПС E-7A Wedgetail, щоб «допомогти захистити життєво важливі ворота міжнародної гуманітарної та військової допомоги Україні».
Згадаємо, що в останній день дії «зернової угоди» «щось» відбулося з Керченським мостом. Кажуть, що його пошкодили морські БПЛА. Можна припустити, що у разі якщо хоч одне зернятко чи крупиця залізної руди на цивільних судах, що будуть слідувати з українських портів, потоне через російські атаки, то «якісь морські БПЛА» можуть суттєво ускладнити функціонування російських портів, не кажучи вже про судна з російським зерном і металом (до речі, частково вкраденими) чи-то нафтою у відкритому морі.
Нарешті, варто сказати і про пряме попередження від Міністерства оборони України, відповідно до якого будь-які судна, які прямують у порти Росії на Чорному морі та українські порти на тимчасово окупованій території України, від 21 липня розглядаються як перевізники вантажів воєнного призначення з усіма відповідними ризиками.
Добре, а що з дипломатичними засобами?
Насамперед, йдеться про посилення санкційного тиску. Я пропонував би основною метою зробити «Росатом». Але щоб росіянам було остаточно зрозуміло, треба застосувати санкції проти усіх суб’єктів, що пов’язані з російським судноплавством – від російських портових адміністрацій і до судноремонтних підприємств та їх підрядників. І це вже має бути зроблено найближчим часом – як відповідь на відкликання Росією гарантій щодо безпеки судноплавства у Чорному морі. І одночасно анонсувати, що у випадку якогось інциденту тотальні санкції будуть вводитися і на суб’єкти третіх країн. Дещо спрощуючи – зайшло якесь судно в російських порт чи якась компанія застрахувала вантаж в/з російського порту, то санкції мають вводитися на капітана чи директора, оператора, власників тощо. Крім того, руба має бути поставлено питання про повне закриття Босфору та Дарданелл для судноплавства з та в російські порти.
Але чи буде достатньо позиції одних західних партнерів, щоб встановити «морську блокаду» Росії?
Безумовно ні. Тому варто залучати до «судноплавної коаліції» країни Глобального Півдня. Зазначу, що в останні місяці Україна інтенсифікувала комунікації на цьому напрямі. Можна згадати консультації на рівні радників з нацбезпеки, які відбулися у Копенгагені 24 червня, і Андрій Єрмак вже анонсував проведення другого раунду. 13 липня відбулися телефоні переговори Володимира Зеленського з президентом ПАР Сірілом Рамафосою, а 15 червня останній дзвонив Володимиру Путіну, і в обох випадках обговорювалися питання «зернової угоди». Наприкінці, липня відбудеться саміт Росія-Африка, де, вочевидь, буде тиск з боку африканських лідерів. На полях заходу вже анонсована зустріч Путіна з Рамафосою. Нарешті, у серпні очікується візит Путіна до Туреччини, і Реджеп Ердоган вже заявив, що у центрі переговорів буде «зернова угода». До речі, у цьому контексті я б підкреслив, що саме до цієї зустрічі Україна, Захід, НАТО, в цілому цивілізований світ мають ще раз підтвердити зайняту жорстку позицію і не дати жодних можливостей для російського піратства у Чорному морі.
Окреме питання – Китай, який був бенефіціаром «зернової угоди». Китайське МЗС 17 липня публічно висловилося на підтримку її продовження. Отже, Росія поступово опиняється в міжнародній ізоляції у цьому напрямі.
А які Ваші оцінки реакції української влади на російський вихід з Чорноморської зернової ініціативи?
Перші заяви Володимира Зеленського з цього приводу були абсолютно вірні. З ним можна погодитися, що в України з Росією немає жодних домовленостей щодо «зернового коридору» і за погодженням з ООН та Туреччиною його роботу треба продовжувати. Позитивною інформацією, озвученою президентом, було і те, що є власники суден, які висловили готовність продовжити працювати, попри російські загрози. Сильним сигналом про серйозність намірів України є дзеркальна відповідь нашого Міноборони на погрози росіян топити зерновози, що заходять в українські порти.
З іншого боку, поки не пролунала теза про зняття обмежень на номенклатуру поставок. Але будемо сподіватися, що це дипломатична тактика, і Україна скористається російською помилкою. Адже зараз мова йде не стільки про відновлення експорту якихось товарів, а про відновлення безпеки цивільного судноплавства, принцип на якому ґрунтується глобальна економічна система. Якщо міжнародна спільнота піде на поводу у держави-пірата, це може стати міною сповільненої дії і в інших частинах світу.