ТОВ «Укрлітійвидобування», яка є власником спецдозволу на розробку і видобуток на Полохівському літієвому родовищі у Кіровоградській області, планує розпочати виробництво літієвого концентрату в 2028 році. Ресурси літію відповідно до оцінки по міжнародному стандарту JORC, яку компанія провела у 2020 році, становлять 42 млн тонн, а запаси – 22 млн тонн.
«Наше родовище у топ-3 в Європі, воно повинно бути цікаве для інвесторів. Економіка видобутку підтверджена техніко-економічним обґрунтуванням (pre-feasibility study), яке ми зробили у 2024 році. До нього були залучені міжнародні консалтингові компанії, до яких є довіра у міжнародних інвесторів», – зазначив директор зі стратегічного розвитку «Укрлітійвидобування» Денис Альошин під час конференції «Стратегічні ресурси України: сценарії розвитку галузі надрокористування».
Проект компанії передбачає, що після того, як буде збудована шахта і збагачувальна фабрика, підприємство зможе займатися видобутком ще протягом 15 років.
«Ланцюжок виглядає таким чином: шахтним способом ми добуватимемо петалітову руду. Це мінерал, що містить літій. З неї ми вироблятимемо петалітовий концентрат. Це те, що є в наших планах зараз. Це те, на що ми зробили pre-feasibility study. Але в нас у планах є ще третій крок, набагато складніший – виробництво літієвих хімікатів, карбонату літію», – пояснив він.
Зокрема, компанія провела лабораторні випробування, в результаті яких отримала із петалітового концентрату карбонат літію технологічного рівня, що використовується в літій-іонних батареях. Також завершено роботу над проектом хімічного конвертера для перетворення петалітового концентрату в карбонат літію на рівні попередньої економічної оцінки (PEA).
На думку Альошина, залучення інвестицій у добувну галузь і загалом в економіку України пришвидшиться тоді, коли держава зможе запропонувати зрозумілі та прогнозовані правила гри.
«Нам потрібна прозора політика… Є приклад Аргентини та механізму Financial stability certificate, який підписували представники уряду та інвестора у виробництво критичної сировини, і який на 30-50 років фіксував правила гри. Мабуть, певним аналогом в цьому сенсі в Україні може стати угода про розподіл продукції. Адже без прозорих і прогнозованих правил гри ніякий серйозний великий інвестор не зможе розглядати співпрацю з Україною», – резюмував він.