Група Метінвест, яка є лідером галузі в Україні за обсягами виробництва та експорту, впевнена у якості своєї продукції, тому в процесі євроінтеграції прагне мати не преференції, а можливість працювати на ринку ЄС, виходячи з рівних умов для конкуренції. Таку думку висловив керівник Офісу генерального директора Метінвесту Олександр Водовіз, йдеться у матеріалі UAprom «Євроінтеграція України: промисловість просить конкурентні умови».
ЄС є основним покупцем української металургійної продукції, і роль цього ринку зросла ще більше після російського вторгнення в Україну, внаслідок якого галузь майже втратила доступ до покупців в Азії та на Близькому Сході. Тож перспектива стати частиною вільного європейського ринку є досить привабливою для українських виробників. Хоча у бізнесу є сумніви у спроможності втримати позиції, якщо європейське законодавство буде імплементоване в Україні без жодних виключень або ж перехідних періодів.
«Зараз є такий посил, наприклад, в екологічній сфері, що ми як країна маємо прийняти всі акти ЄС. Але всліпу не можна цього робити, бо умови не рівні. Наприклад, в ЄС на декарбонізацію підприємствам надається фінансування розміром від 500 млн до 1 млрд євро. У нас такої можливості немає. Тому прохання звертати увагу на те, що ми в різних вагових категоріях знаходимось», – зауважив Водовіз.
Окрім грантів на екологічну модернізацію він також згадав, що російська металургійна продукція досі присутня на європейському ринку через виключення у санкціях. Сталеві сляби з РФ є значно дешевшими, і багато європейських виробників прокату цим користуються. Натомість італійські заводи Метінвесту працюють з дорожчою європейською сировиною, пояснив Водовіз, відповідно їх готова продукція є дорожчою за конкурентів. «Найбільше на європейському ринку нас не хочуть бачити росіяни. 80% конкуренції у нас із ними», – констатував представник компанії.
Він закликав шукати синергію у відносинах між Україною та ЄС, оскільки від партнерства на рівних умовах виграють обидві сторони: ЄС отримуватиме залізну руду, коксівне вугілля та кокс, що забезпечуватиме роботу місцевих виробників сталі, а Україна матиме ринок збуту та доступ до активів, які можна придбати і таким чином підтримувати попит на продукцію гірничо-металургійного сектору з України.