Серед експертів та економістів існує думка: для того, аби Міністерство промислової політики України могло ефективніше працювати в сучасних умовах, необхідно удосконалити його структуру. Коментує ситуацію Міністр промислової політики України Анатолій Головко.
– Особисто я вважаю, що сьогодні передовсім необхідно вірно визначити повноваження Мінпромполітики. Нині в його підпорядкуванні перебуває 450 державних підприємств і 22 – казенних, управління якими здійснює міністерство.
– Які галузі повинні бути в державних „руках”, а які – в приватних? Скажімо, вітчизняна металургія практично вся сьогодні належить приватному капіталу.
– Не тільки металургія. 84% продукції в Україні виробляється на підприємствах недержавної форми власності. У держсекторі залишилася не значна кількість виробництва. Головним чином це підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК).
На сьогодні розроблено стратегію розвитку ОПК. Ми почали рухатись шляхом укрупнення підприємств, створення об’єднань. Концерн „Авіація України” – один з таких прикладів. Такі ж концерни хотілося б мати й в інших галузях.
– Як розв’язується проблема фінансування Ан-70? Чи в основних проектах авіаконцерну й надалі головними партнерами залишатимуться Росія та азіатські країни?
– Завдяки новим літакам Ан-140, виробництво яких освоєно концерном, до якого входить АНТК ім. Антонова і Харківський державний авіаційний завод, розпочато оновлення авіапарку та виконання на сучасному рівні авіаперевезень на регіональних авіалініях. До березня 2005 року в експлуатації було 11 таких повітряних суден. Останні два роки ці літаки не випускаються. Київський авіаційний завод „Авіант” це, фактично, підприємство несерійного виробництва. Щоб налагодити в цехах „Авіанта” випуск літака Ан-140 потрібно багато чого зробити. Зараз на вітчизняних підприємствах налагоджено виготовлення двигунів, фюзеляжа, шасі. Однак, більше половини обладнання для літака російського виробництва.
Між Україною й Росією існує дуже тісна взаємовигідна кооперація в галузі авіабудування. Нещодавно укладено угоду про співробітництво між концерном „Авіація України” і російською структурою, що відповідає за будівництво літаків. Також підписано Меморандум про співробітництво в галузі транспортної і пасажирської авіатехніки між авіабудівною корпорацією РФ і концерном „Авіація України”. Отже, ми повинні розуміти, що Ан-70 – це проект, де основним розробником виступило АНТК ім. Антонова, а низка українських і російських підприємств та інститутів були задіяні. До цього додам: питання, що стосуються виробництва Ан-70 будуть вирішуватися в рамках комісії Ющенко – Путін.
– Чи планується акціонування концерну „Авіація України” іноземним чи вітчизняним капіталом?
– Наразі не існує розробленої та затвердженої програми акціонування концерну „Авіація України”. Отже, підприємства, що входять до його складу, не підлягають приватизації. Ми розуміємо що, акціонування концерну потрібно проводити, але як це буде здійснюватися, ще не вирішено.
– Коли буде закінчене формування вертикалі в компанії „Титан України”?
– Титанова галузь України – це низка підприємств, об’єднаних технологічним процесом виробництва продукції. Серед них казенне підприємство „Титано-магнієвий комбінат” посідає чільне місце. Також у цьому списку ДП „Сумихімпром”, Кримське підприємство „Титан”, два гіриничозбагачувальних комбінати: Іршанский і Вольногорський. Є дрібні виробничі підрозділи, що займаються переробкою титанової губки. Для того, щоб ці різні підприємства утворили єдину структуру потрібна їх згода. Але проблема полягає в тому, що вони мають різні форми власності. Єдине, що можна було б зробити, так це об’єднати підприємства, які перебувають в державній власності, а саме – гірничозбагачувальні комбінати, „Запорізький титано-магніевий комбінат” і „Сумихімпром”. Але оскільки згідно з рішенням суду ці два комбінати орендуватимуться до 2009 року без них об’єднання неможливе. Нині домовленостей з акціонерами „Кримського титана” немає. Ми намагалися знайти якусь форму об’єднання, але, на жаль, на сьогоднішній день це питання не вирішене. Але ми не відступимось від своїх намірів щодо створення єдиного об’єднання підприємств титано-магнієвої галузі.
– Яка Ваша позиція щодо ідеї про приватизацію такого стратегічного об’єкту, як ВАТ „Одеський припортовий завод” з огляду на майбутнє підвищення цін на газ в 2008 році?
– Моя думка залишається такою, якою вона була півроку тому, коли йшлося про приватизацію ВАТ „Одеський припортовий завод” – підприємство потрібно приватизовувати. Для Одеського припортового заводу головною сировиною є газ, тому це питання необхідно вирішувати. Але оскільки припортовий завод має амікопровід і перевалочну базу, свого часу ставилося питання про те, щоб перевантажувальні термінали виділити в окремі підприємства. Під час розгляду цього питання Урядом було прийняте інше рішення – приватизувати підприємство разом з перевантажувальним вузлом. Ми шукаємо шляхи вирішення цієї проблеми. Зокрема, розробляються правила, за яких інвестор, що купить це підприємство, буде забезпечувати обов’язкове перевантаження продукції його виробництва. На моє переконання, такі умови мали б бути обов’язковими для приватизації Одеського припортового заводу.
Мінпромполітики вкрай стурбоване ситуацією, що може виникнути в хімічній галузі в зв’язку зі зростанням цін на природний газ. В якості упереджуючих заходів нами розроблено проект Закону України „Про заходи державної підтримки і стимулюванню розвитку виробництва мінеральних добрив в Україні”. У квітні цього року він пройшов перше читання у Верховній Раді. Законопроект передбачає ряд пільг для підприємств виробників мінеральних добрив в Україні. Крім того Кабінет Міністрів України прийняв рішення про скасування 2% цільової надбавки на природний газ для підприємств виробників мінеральних добрив в Україні (Постанови КМУ № 1723 від 13 грудня 2006 року та № 801 від 6 червня 2007 року).
– На Вашу думку, як може позначитись на роботі вітчизняних промислових підприємств, зважаючи на рівень конкурентності їх продукції, приєднання України до СОТ?
– Розумієте, профілактикою слід займатися до того, поки не горить, а коли горить, тоді вже треба гасити пожежу. Те ж саме й з ВТО. Про наміри вступити до цієї організації ми говоримо дуже довго і багато. Нам потрібно займатися тими галузями, які більше від інших постраждають від членства в СОТ. Передовсім це легка промисловість. Сьогодні вона перебуває в дуже скрутному стані, оскільки українські підприємства в порівнянні з іншими змушені працювати в нерівних умовах. Ми розробили проекти законів, які мають на меті виправити цю ситуацію.
Якщо говорити про машинобудування і металургію, то звичайно підприємствам цих галузей дуже важко конкурувати з західними компаніями. Адже обладнання вітчизняних підприємств вже давно фізично і морально застаріло. Висока енергозатратність виробництва та низька якість продукції – це те, що робить неконкурентною українську продукцію на світовому ринку. Концепція розвитку промислової політики України, розроблена Мінпромполітики, спрямована на вирішення цих та інших проблем.
В 2008 році передбачається збільшення ресурсів на розвиток промисловості щонайменше на 40%. Слід розуміти, якщо не буде розвитку промисловості в цілому, не буде розвитку і держави.
Якщо порівняти ситуацію в Україні з розвитими країнами що стосується галузевої структури, то у нас, наприклад, машинобудування займає 7%, металургія – 40 %, а в розвитих країнах машинобудування – 40%, хімія – 15%, харчова промисловість – 14%, легка – 9%, металургія – 7%, а найбільше розвиваються електроніка й електротехніка.
23.10.2007, Урядовий портал