Якщо оцінювати ініціативу Кабінету Міністрів про продаж державних підприємств разом із земельними ділянками, на яких ті розташовані, то для окремих підприємств це буде правильним продажем. Загалом, підхід є нормальним, але розраховувати на те, що таким чином можна буде майже всі підприємства продавати, помилково.
Цей продаж буде дієвим для продажу підприємств у великих містах, де земля є надзвичайно інвестиційно привабливим об’єктом. Тобто цей порядок буде дієвим не там, де продається, наприклад, «Криворіжсталь» із землею, а там де продається Київський мотоциклетний завод, на землі якого буде можливість щось будувати. І будувати не об’єкти профільного призначення, а якісь розважальні, офісні, квартирні чи торговельні центри. В такому випадку ми матимемо реальну зміну в ціні продажу об’єкта приватизації. А якщо таким чином будуть продавати просто виробничий об’єкт із землею десь в регіонах, то суттєвої зміни ціни не буде. Бо ціна землі там абсолютно інша.
Можу сказати, що в цій постанові були зацікавлені не стільки якісь підприємства, що хотіли б купити землю в Києві, а насамперед держава, що може отримати значні кошти з цього. Покупці були б задоволені за старою схемою отримувати землю в Києві. Тобто вони б просто купили підприємство, а землю отримували б не у власність, а в оренду. Це б їх влаштовувало, адже в нас зараз навіть державні підприємства свою землю віддають іншим суб’єктам під будівництво.
Тут ми маємо бажання влади продавати об’єкти не для користування, а продавати підприємство із землею, щоб отримати більші гроші до бюджету. Це ж не є намір зробити землю товаром чи надати їй якийсь ринковий несільськогосподарський статус, такого навіть не передбачається, Фонд держмайна такого робити не буде. Дана ініціатива є виключно фіскальним підходом до наповнення бюджету.
Щодо ризиків запровадження даної ініціативи, то скоріше за все, вони будуть полягати в можливості швидкого виконання постанови. Бо це ж все спрямовано на 2006 рік, щоб виконати план доходів від приватизації в 2006 році. А з таким підходом, я думаю, що буде важко встигнути продати бодай одне підприємство.
Нова система продажу є абсолютно новою. Наприклад, в постанові зафіксовано, що вся земля має бути державною, а в місті вся земля для продажу є комунальною власністю міста Києва. Треба ще буде отримувати рішення Київської міськради не тільки про продаж землі, а й про передачу її до Фонду держмайна. А самій київській владі не вигідно буде це робити, бо там передбачено, що тільки п’ять відсотків від суми продажу надійде до київської скарбниці. Якщо б київська влада сама продавала свої об’єкти, то вона б отримала всю ціну, а не таку малу частину.
Олександр Рябченко (директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій)