Так вже історично склалося, що Сумщина здавна славиться повітряними асами – льотчиками, військовими і цивільними, які в різні періоди відроджували крила України. Згадаймо маршала авіації, тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба, легендарного пілота, двічі Героя Радянського Союзу Степана Супруна, слава про яких гриміла на фронтах Великої Вітчизняної війни. І в мирний час уродженці Сумщини тісно пов’язані з авіацією. В обласному центрі живуть мрією передати свій багатющий досвід підкорення неба молодим дві мужні жінки, дві Люби – Приходько і Татаринова. Перша -єдина в Україні абсолютна чемпіонка світу з вертолітного спорту, друга, її колега – абсолютна чемпіонка СРСР і України. Перелік спортивних досягнень сумчанок, їх успішних виступів на змаганнях світових рівнів, перемог, медалей, дипломів зайняв би не один аркуш паперу. Мабуть, є таки щось магічне в слобожанських краях, що стають вони для кожного нового покоління стежкою в небо.
Своїми думками про будні, проблеми і перспективи розвитку цивільної авіації ділиться з читачами “Урядового кур’єра” представник династії авіаторів, директор Сумської служби Управління повітряного руху України Олександр Кураксін.
– Сумщина овіяна славою цілої плеяди авіаторів як військових, так і цивільних. На щастя, наша країна – це країна мирного неба, тому саме для нас цивільна авіація має особливе значення. Вона є найбільш ефективним засобом міжнародного сполучення, могутнім джерелом залучення інвестицій у розвиток вітчизняної економіки. Без неї не може бути визнаного престижу держави, її суверенітету.
Треба зазначити, що інтенсивність повітряного руху в Україні за минулий рік зросла більш ніж на 40 відсотків. Тринадцять вітчизняних авіакомпаній сьогодні здійснюють регулярні рейсові перевезення до 44 країн світу. Безперечно, все це не може не тішити співвітчизників, чия доля так чи інакше пов’язана з крилатою професією.
Державне підприємство “Украерорух”, яке я представляю в Сумах, здійснює регулювання перельотів через повітряний простір нашої області. Відомо, що небо є таким само способом сполучення, як і газова труба між Україною та Росією, і за транзит вантажів та здійснення міжнародних рейсів іноземні компанії сплачують нашій державі гроші. Наша служба регулює також злітання і посадки транзитних літаків у Сумському аеропорту.
У зв’язку із цим хотілося б сказати про таке. Наступним доречним кроком має стати модернізація виробництва – для того, щоб Сумський аеропорт запрацював на повну потужність, його потрібно переобладнати. Тоді ми зможемо задіяти усі відповідні служби, і літаку, який наприклад, здійснює рейси до Москви, не доведеться сідати у Харкові для проходження митного контролю. Порахуйте,
скільки грошей можна заощадити, якщо уникнути таких “проміжних” посадок. Маємо і належний кадровий потенціал – у нас в колективі працюють диспетчери та авіатори міжнародного класу. Але, на жаль, аеропорт знаходиться в комунальній власності, і тому кошти для його модернізації в місцевому бюджеті рік за роком просто не закладаються. Як же тут розправиш крила?
Певні позитивні зрушення ми відчули, коли “Аерорух” очолив Кирило Поліщук – з’явилось і нове обладнання, і робочі місця для кваліфікованих працівників. Сподіваємося, що послідовники здібного керівника – так само невпинно дбатимуть про оновлення важливої галузі. Це, в свою чергу, привертатиме до авіації щораз більшу увагу талановитої, здібної молоді. Без кадрів, їх всебічної підготовки на рівні світових стандартів, подальший розвиток галузі неможливий.
Не можу не згадати факт, свідком якого стали свого часу всі жителі Сум. Сюди з Ростова-на-Дону переїхав жити Герой Радянського Союзу льотчик-фронтовик Андрій Іванович Труд. У небі війни він громив фашистських стерв’ятників у парі з славнозвісним Олександром Івановичем Покришкіним –
був його ведучим. По війні, у Ростові-на-Дону і в Сумах (наше місто Андрій Іванович називав столицею української авіації), він створив юнацькі авіашколи. З їх появою, як свідчать документи, різко зменшилась кількість правопорушень серед підлітків. Думаю, що подібну роботу з молоддю слід налагодити і в наш час. Адже і досі на багатьох авіалініях країн СНД літають ті, взірцем для кого слугували легендарні аси нашої землі. Вони творять долю крилатої галузі, її авторитет.
Українська авіація потроху стає повноправним членом міжнародної авіаційної спільноти. Встановлені нові вимоги щодо якості виконання та забезпечення комплексу авіаційних робіт і перевезень, що повністю відповідають міжнародним стандартам. Україна стала членом Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтроль). Цивільна авіація України успішно
розвивається і має добрі перспективи.
Але поряд із позитивними здобутками є і проблеми, які можна було б розв’язати за допомогою держави. Мова навіть не йде про виділення додаткових коштів. Цивільна авіація є фондомісткою галуззю господарства, на її прибутковість значною мірою впливає система оподаткування. Орієнтація на міжнародні перевезення має наслідком нарахування великих сум ПДВ до відшкодування, і держава далеко не завжди може їх повернути. В розвинених країнах світу інвестиційна діяльність у сфері цивільної авіації є пільговим сектором оподаткування, а у нас, на жаль, лишається джерелом корупції. То, може, треба реформувати податкову систему, щоб допомогти вітчизняній авіації піднятись на міцні крила?
Аеропорти в недалекому минулому завжди вважалися повітряними воротами не тільки столиці – всіх обласних центрів. Переконаний: країна, яка має унікальні традиції , де живуть легендарні аси, ще скаже своє, вагоме слово на теренах не тільки вітчизняної – світової авіації.
Записав Петро Нестеренко
[«Урядовий кур’єр” 04.04. 2006]