Жертвами чорних маклерів найчастіше стають одинокі та літні люди. У більшості випадків люди втрачають власне житло через квартирні афери. Шахраї “кидають” переважно самотніх, любителів оковитої, а також юридично неграмотних. Так сталося і з жінкою, котра захотіла придбати квартиру в столиці, а сплативши за неї, опинилася надворі.
Вадим Петрович мешкав один у двокімнатній квартирі на столичній вулиці Вербицького. Якось біля “генделика” познайомився з двома молодиками, які запропонували йому вигідний варіант: придбати однокімнатну квартиру, а різницю покласти у банк, мовляв, і дах над головою, і банківські відсотки не дадуть померти від голоду.
І хоча оселя пана Вадима аж ніяк не тягла на звання пристойної домівки: захаращена усіляким непотребом, брудна та пошарпана, а на додачу ще й з кількарічним боргом за комунальні послуги, тобто була не найкращим об’єктом для продажу, спритних “ріелтерів” ця обставина не зупинила, і вони легко знайшли покупця.
Погодившися на солідну знижку під час купівлі квартири, Ніна Іванівна погасила борг, зробила в ній косметичний ремонт та замінила сантехніку. Оформила власним коштом і приватизацію житлової площі. Через два місяці з усіма документами на руках, сплативши залишок “боргу” перед Вадимом Петровичем, Ніна Іванівна нібито стала повноправною господаркою двокімнатного помешкання. Здавалося б, задоволені були всі: жінка придбала квартиру у столиці, попередньо продавши власну в Житомирі, маклери за нескладну роботу отримали приблизно 10% суми угоди, а Вадим Петрович оселився в “готельці”, ще й гроші на книжку поклав.
Утім, буря посунула звідти, звідки її навіть і не очікували. Якось у двері до Ніни Іванівни подзвонила молода краля й пред’явила документи на володіння цією квартирою. Нова господиня доводила, що її права беззаперечні — показала угоди про приватизацію цієї оселі та про купівлю-продаж. До слова, документи були дійсними, пані Алла оформила їх за сприяння тих самих “ріелтерів”. З’ясувалося, що Вадим Петрович не мав права розпоряджатися метрами, поки на них не було оформлено приватизацію. Помилкою Ніни Іванівни стало те, що угоду, яку уклала з господарем квартири, вона не зареєструвала в нотаріуса. Рішенням суду було винесено постанову про примусове, в разі відмови, виселення жінки із займаної оселі. Зрештою Ніна Іванівна опинилася надворі.
Олег Пономарьов
«Крещатик», №26 (3242), 13.02.2008