Провідні економіки Заходу вже не один рік ведуть системну боротьбу із недобросовісною конкуренцією зі сторони китайських виробників, які за рахунок різноманітних державних субсидій та пільг отримують перевагу над місцевими підприємствами. З початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Євросоюз та США ще більше перейнялися зниженням залежності від китайських компонентів у критичних сферах. Активізувала ці процеси позиція офіційного Пекіну, який уникає засудження російської агресії, суттєво збільшуючи обсяги торгівлі з Кремлем.
За даними західних ЗМІ, поряд з експортом автомобілів, побутової техніки та різноманітних товарів широкого вжитку, збільшуються й обсяги постачань в РФ китайської продукції подвійного призначення. На цьому фоні Україна, незважаючи на нові геополітичні реалії, досі не зробила корекцію правил торгівлі з Китаєм, хоча очевидно, що такі дії дозволили б вирішити проблеми недобросовісної конкуренції та врахувати питання, пов’язані з національною безпекою.
Промислова оборона Америки
Яскравим сигналом, що західним урядам необхідно шукати адекватні відповіді на економічні виклики з боку Китаю, стало рішення адміністрації президента США Джо Байдена переглянути вже діючі мита та запровадити нові тарифи на товари, що імпортуються до Штатів з Китаю. У фокусі американців опинилися електромобілі, акумулятори та низка інших товарів, річні обсяги постачання яких оцінюються у 18 млрд доларів.
Зокрема, ввізне мито на напівпровідники з КНР подвоїться з 25% до 50% до 2025 року. Вже цього року мито на низку критично важливих корисних копалин зросте до 25%. До 2026 року відклали запровадження мит тільки на графіт та магнітні матеріали. У 2024 вперше почне діяти 25% мито на портові перевантажувальні крани. Також із цього року набуде чинності мито на електромобілі з кінцевою ставкою 102,5% проти 27,5%, які діють зараз. Крім того, зростуть мита на деякі види сталі та алюмінію з Китаю. Зараз імпортери сплачують від 0% до 7,5%, та скоро ставка зросте до 25%.
Примітно, що більшість із цих тарифних заходів вперше була запроваджена адміністрацією попереднього президента Дональда Трампа. Тоді мита зачепили китайський товарний імпорт на сотні мільярдів доларів.
У цій ситуації Байден, так само як колись Трамп, декларує намір захистити американських виробників.
«Китайський уряд влив державні гроші в китайські компанії. Китай субсидував виробництво цих товарів, підштовхуючи китайські компанії виробляти набагато більше, ніж може поглинути світ. Отже надлишок китайської продукції заполонив ринки і продається за несправедливо низькими цінами», – зазначив Байден.
Торговий представник США Кетрін Тай на зустрічі із конгресменами повідомляла, що політика Китаю спричиняє «залежність і вразливість у багатьох секторах, завдаючи шкоди американським працівникам і підприємствам і створюючи реальні ризики для наших ланцюгів поставок».
Також варто згадати більш ранні заяви міністра фінансів США Джанет Єллен про те, що надмірні інвестиції та експорт Китаю у виробництво електромобілів, сонячних панелей та інших товарів «зеленої» енергетики становлять загрозу для виробників у США та інших країнах.
На жаль, заяв та ініціатив, подібних до американських, в Україні від посадовців чути не доводилось, хоча Китай, до прикладу, став основним постачальником до Росії. КНР продає РФ не тільки товари для населення, а й продукцію подвійного призначення. За даними держсекретаря США Ентоні Блінкена, КНР – серед головних імпортерів критично важливих компонентів для агресивної війни Росії проти України.
«Коли йдеться про оборонно-промисловий комплекс РФ, основним постачальником на даний момент є Китай. Ми бачимо, як КНР ділиться верстатами, напівпровідниками, іншими товарами подвійного призначення, які допомогли Росії відновити оборонно-промислову галузь», – сказав він.
Більше того, Китай, за даними міністра оборони Великобританії Гранта Шеппса, готується надати Росії летальну військову допомогу для використання у війні проти України.
Китайські занепокоєння ЄС
ЄС також докладає зусиль для «зниження ризиків» та критичних залежностей у стосунках з КНР, про що ще на початку 2023 року заявила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн. Така політика полягає у диверсифікації постачань важливих товарів та сировини, щоб уникнути ситуації, коли вони надходять виключно з одного джерела.
«Європейська громадськість часто вважає, що дисбаланс у торгівлі з Китаєм ставить під загрозу робочі місця в таких стратегічних галузях, як автомобільна та хімічна, і вимагає застосування більш активних захисних заходів», – зазначав після візиту в Пекін верховний представник ЄС з міжнародної політики та безпеки Жозеп Боррель.
Тож в ЄС була ініційована низка антидемпінгових розслідувань, зокрема щодо такої важливої статті китайського імпорту як електромобілів. ЄС вважають, що державне субсидування виробництва цих товарів спотворює конкуренцію. Також одним із останніх було ініційовано антидемпінгове розслідування щодо імпорту безшовних труб з Китаю.
Останнім часом позиція Євросоюзу щодо Китаю стає більш жорсткою. Посадовці ЄС вимагають від Китаю чітко визначитись щодо відносин із Росією та докласти зусиль для стримування величезного профіциту торгівлі з ЄС, якщо Пекін прагне покращити взаємодію з блоком.
А Україна відступає?
Однак в той час як західні економіки ведуть боротьбу із неринковими практиками Китаю, український уряд іде на незрозумілі кроки під тиском Пекіна. Наприклад, у березні офіційний Київ відмовився від ведення списку «Міжнародних спонсорів війни», куди потрапила низка компаній, що продовжують співпрацю з РФ попри війну. Зокрема, й китайські державні корпорації.
Очевидно, що Україні потрібно впорядкувати торгові відносини з КНР з урахуванням нових реалій та визначити правила надходження імпортної продукції, що використовується у роботі стратегічних галузей. В цьому процесі варто врахувати ситуацію на внутрішньому ринку та попередній досвід співпраці з китайськими постачальниками, який часто був негативним для українських замовників.
Проблеми не лише на міждержавному рівні
До прикладу, в енергетиці показовим є кейс держкомпанії «Укргазвидобування», яка уклала низку контрактів на постачання трубної продукції з КНР з компанією Vorex. Їх обсяг становить майже 60% від загальної потреби підприємства. При цьому майже всі угоди виконуються із значним зривом строків постачання, через що завжди є ризики зривів строків програми буріння та, відповідно, енергетичної незалежності України.
Більш того, усі контракти із Vorex – а сукупний портфель становить більш ніж $100 млн. – «Укргазвидобування» укладає у валюті, яка є дефіцитною у воюючої країні. Тобто, по суті, мова йде про виведення коштів з України без сплати жодних податків до бюджету та пряме фінансування діяльність трубних підприємств та працівників у КНР.
Такі випадки непоодинокі. Насправді, досить багато державних структур мають негативний досвід співпраці з китайськими компаніями. Вкрай невдалою була взаємодія Укравтодору з китайським підрядником Xinjiang Communications Construction Group. XCCG мала виконати ремонт декількох ділянок доріг у Полтавській та Хмельницькій області, однак зірвала контракт, у встановлені терміни навіть не розпочавши ремонтних робіт. Держагентство розірвало угоди з підрядником ще у 2018-2019 рр. і намагалося стягнути із XCCG банківську гарантію, але китайська компанія заблокувала виплату через суд, назвавши дії Укравтодору шахрайством. Отримати компенсацію у розмірі 500 млн грн вдалося тільки на початку 2024 року після багаторічної судової тяганини.
Однак є й позитивні моменти. Наприклад, в РНБОУ розпочалося обговорення відмови від китайського телекомунікаційного обладнання у державних структурах України. Мова йде, перш за все, про китайську державну ZTE та умовно приватну Huawei. Зрозуміло, що актуалізація цієї проблеми почалась із нещодавньої атаки на «Київстар». В компанії вже заявили, що готують так званий white-лист постачальників. Проте одномоментна відмова від китайського телекомобладнання неможлива: частка китайських вендорів в мережах українських операторів складає приблизно 60-70%. Отже, у гонитві за дешевим товаром під загрозу була поставлена національна безпека у сфері зв’язку, цей же тренд наразі чітко проглядається у енергетиці, де «Укргазвидобування» впадає у залежність від китайців.
Макроекономіка проти Китаю
Показово і те, що Китай залишається одним із основних торгівельних партнерів України, причому зі значним переважанням китайського імпорту над українським експортом. Так, у 2023 році Україна закупила товарів з КНР на 10,4 млрд дол., тоді як українські підприємства відвантажили продукції в КНР на суму 2,4 млрд дол.. Негативне сальдо склало 8 млрд дол.
Ця ж тенденція продовжилася і в 2024 році. За даними Державної митної служби, у січні імпорт з КНР склав 1,1 млрд дол при тому що загальний обсяг імпорту за місяць склав 5,1 млрд дол. Український товарний експорт на адресу Китаю при цьому був на рівні 305, млн дол. при загальному обсязі експорту у 3,4 млрд дол. Тобто виникає ситуація, коли Україна отримує економічну допомогу від західних союзників і частина із неї опосередковано витрачається на придбання китайської продукції. Вочевидь , рано чи пізно, це питання буде поставлене перед офіційним Києвом.