На вугледобувних підприємствах Сходу України жінки все частіше обіймають більш критичні посади та беруть на себе більше навантаження, оскільки чоловіків призивають на фронт, пише The Christian Science Monitor.
Американське видання розповіло про досвід «Метінвест Покровськвугілля», де жінки все частіше приходять на шахту вперше, або ж долучаються до підземних робіт після того, як певний час працювали на поверхні.
«Хто, як не ми? — сказала виданню Катерина Толмачова, яка нещодавно стала заступницею начальника дільниці насосних установок на ШУ “Покровське”. — Якщо наших чоловіків забирають в армію, щоб вони захищали нас звідти, то ми маємо захищати економіку».
З 2022 року близько 1 000 працівників підприємства мобілізували до української армії, а близько 1 500 людей переїхало до безпечніших регіонів разом зі своїми родинами. Загалом унаслідок війни загинуло понад 130 співробітників підприємств і членів їхніх сімей, а 232 дістали поранення. До війни в «Метінвест Покровськвугіллі» працювало близько 8 000 співробітників, а зараз їхня кількість зменшилася до близько 6 000.
За словами генерального директора підприємства Андрія Акулича, зараз жінки становлять третину персоналу проти майже чверті до війни. Ті, хто залишається, найчастіше роблять це через догляд за літніми родичами, які або не можуть, або не хочуть виїжджати. Жінки шукають роботу на шахті через дефіцит робочих місць у різних галузях, адже більшість супермаркетів і шкіл у регіоні закриті.
Раніше жінки на вугільній шахті могли працювати на таких посадах як оператор підіймача або адміністратор приміщень, де шахтарі отримують ліхтарі та кисневе обладнання. Такі професії вважалися придатними для жінок, бо не передбачали важкої фізичної праці під землею. Проте війна зруйнувала звичні уявлення про те, з чим можуть чи не можуть впоратися жінки. Зараз вони замінили чоловіків на деяких підземних професіях, таких як оператор насосних станцій та електричних машин, зазначив Андрій Акулич.
Навчальний центр «Метінвест Покровськвугілля» відвідує близько 50 студентів на місцяь, серед них від двох до п’яти студенток щомісяця навчаються для роботи на підземних посадах, повідомила керівниця центру Лариса Батрух. Один із викладачів, Євген Меженний, звернув увагу, на працьовитість та старанність жінок, що опановують нові професії: «Я здивований, але все проходить дуже гладко, без великих перешкод». «Я не знаю, що було б з економікою України, якби не жінки», — зауважив він.