Компанія "Wizz Air Україна" оголосила про припинення своєї діяльності 26 березня.
Замість неї тимчасово, з 20 квітня, працюватиме Wizz Air Hungary, але тільки на 8 напрямках: до Будапешта, Лондона, Кельна, Дортмунда, Гамбурга, Катовіце, Ларнаки і Мюнхена.
Несподіваний Гібралтар
Серед причин, які призвели до такого рішення, були офіційно названі війна на сході України та девальвація гривні. Але існує і ще декілька вкрай важливих чинників, про які авіакомпанія дипломатично промовчала.
Один із важливих факторів, що вплинув на рішення Wizz Air, – це парафований ще у 2013 році, але так і не підписаний договір про спільний авіаційний простір між Україною та ЄС (так зване "вільне небо").
Ратифікацію договору зупинила Іспанія, заборонивши додавати до переліку аеропортів свою повітряну гавань у Гібралтарі. Річ у тім, що Великобританія вважає його своїм, а Іспанія каже, що він розміщений на незаконно окупованій британцями території.
У Мінінфраструктури кажуть, що нібито знайшли прийнятний варіант вирішення "гібралтарського питання", запланували зустріч із послом Великобританії. Іспанія також "готова до переговорів". Окрім того, міністерство пообіцяло Wizz Air лібералізацію ринку повітряних перевезень і програму розвитку внутрішніх аеропортів.
Раніше міжнародні маршрути в Україні роздавали на конкурсній основі шляхом відкритого голосування. Але в листопаді 2014 року Державіаслужба на чолі з Денисом Антонюком, який раніше працював у компанії МАУ Ігоря Коломойського, своїм наказам вирішила, що маршрути можуть отримати лише українські компанії.
Wizz Air – це угорсько-польська компанія. Головним інвестором відкриття її українського філіалу була американська компанія Indigo Partners. Крім того, наказ дозволяв видавати міжнародні маршрути тільки тим авіакомпаніям, які впродовж року здійснювали польоти на внутрішніх українських лініях, чим Wizz Air не займалися взагалі ніколи.
Гібридні лоукости
Така ситуація особливо неприємна тим, що Wizz Air був єдиним українським лоукостом.
Іноді лоукостами, які досі працюють на українському ринку, називають також і компанії Pegasus, Air Arabia та Fly Dubai. Але їх ціни та схема роботи дещо відрізняються від тих, до яких звикли пасажири низькобюджетних рейсів.
Наприклад, подорож Харків-Барселона-Харків літаком Pegasus обійдеться у 9259 грн, Air Arabia летить аж з трьома пересадками маршрутом Київ-Барселона-Київ за 46500 грн. Для порівняння: лоукост Ryanair за аналогічну відстань 2500 км (Таллінн-Барселона-Таллінн) просить усього 117 доларів (2740 грн).
"Pegasus, Air Arabia та Fly Dubai — це гібридні авіакомпанії, вони є чимось середнім між лоукостами та класичними авіаперевізниками", – вважає редактор сайту avianews.com Олександр Мироненко.
Взагалі ж нормальною ціною для перельотів на такі відстані у типового європейського лоукостера вважається 30-40 євро в один бік.
Що ж саме вважається лоукостом, і які умови потрібні для його нормальної роботи?
Літання як хобі
Німецька авіакомпанія Germanwings, літак якої нещодавно розбився у французьких Альпах, – це також лоукост. Вона є дочірньою компанією Lufthansa і до цього випадку мала ідеальний рейтинг безпеки: сім зірочок. Не змінився він і зараз, бо у графі Fatality Free написано "самогубство пілота". Тобто це не вважається авіакатастрофою з вини компанії.
Головна ознака лоукоста: змусити своїх клієнтів літати якомога частіше. Навіть якщо їм це і не потрібно або можна було би обійтися потягом чи автобусом.
Тому лоукости пропонують іноді дивні сервіси. Так Germanwings пропонує так зване "сліпе бронювання" (blind booking) для гомосексуалів (gay-friendly), любителів вечірок, шопінгу та екзотичної природи. Суть сервісу в тому, що кінцеву мету подорожі дізнаєшся тільки тоді, коли вже купиш квиток. Гроші назад повернути неможливо, але є опція "відмовитися від одного з міст зі списку", яка коштує 5 євро. Ціна "сліпої подорожі" – 60-80 євро в обидва боки.
Однією з обов'язкових умов існування лоукоста є наявність середнього класу: людей із таким співвідношенням доходу та вільного часу, який дозволяє їм часто подорожувати на далекі відстані заради розваги і без конкретної мети. На жаль, сьогодні в Україні таких людей небагато.
Одним із важливих факторів успіху лоукоста є стабільна національна валюта. Її різке знецінення у 2-3 рази, як це сталося в Україні, призводить до пропорційного підвищення цін на квитки.
З історії світових лоукостів
Першим лоукостером у світі вважають американську компанію Southwest Airlines, яка розпочала регулярні рейси у 1971 році. Але перші дешеві перельоти через Атлантику запропонувала ісландська Loftleiðir ще у 1964 році. Тоді її називали "the Hippie Airline" (Хіппі-авіакомпанія). Її послугами активно користувалися тисячі молодих американців, які після закінчення навчання в школах та університетах літали подивитися на Європу.
Таких пасажирів не лякала відсутність комфорту чи тривалі запізнення рейсів. Loftleiðir не відрізнялася пунктуальністю, але купити її квиток було чимось на зразок ритуалу для молоді покоління "хіппі". Подейкують, що Loftleiðir у молодості літав навіть Білл Клінтон.
За 45 років, що минули відтоді, ситуація радикально змінилася. Сьогодні лоукостами літають далеко не лише студенти, а якість послуг значно зросла. Згідно з даними масштабного маркетингового дослідження Airline Profiler, в 2013 році частка авіакомпаній-лоукостерів сягнула 23% світового ринку авіаперевезень.
На ринку ЄС із 2005-го по 2013 рік частка таких авіаперевізників майже подвоїлася з 17 до 32%.
Дослідники уклали цілий перелік критеріїв, згідно з якими авіакомпанію можна вважати лоукостером. Виявилося, що таких зараз 122. Цікаво, що 54 компанії називають себе низькобюджетними з маркетингових міркувань, хоча насправді вони не є такими.
Насправді всім критеріям лоукостера відповідають тільки 44 компанії.
Цікава також порівняльна статистика небезпечних випадків поміж звичайними компаніями (FSC – Full Service Airlines) та лоукостерами (LCC – Low Cost Airlines) з 2003-го по 2013 рік. Низькобюджетні авіаперевізники мають майже у 8 разів кращі показники.
Підсумовуючи своє дослідження Airline Profiler радить звернути увагу на такі тенденції:
– лоукостери більше не є маргінальним феноменом для хіппі, хіпстерів або інших обмежених соціальних груп;
– лоукостерам вдалося сформувати сталу бізнес-модель;
– різниця поміж лоукостерами та звичайними авіакомпаніями поступово зменшується;
– 52% лоукостерів, що відкрили свій бізнес у 2004 році, сьогодні більше не працюють;
– лоукостери поступово витісняють із ринку регіональних і нішевих авіаперевізників;
– поступово лоукостери будуть збільшувати свою частку на ринку, а також ціни на квитки;
– лоукостери будуть використовувати в конкурентній боротьбі за ринок із звичайними авіакомпаніями сучасні IT-технології та соціальні мережі.
Для України втеча єдиного лоукостера Wizz Air може стати неприємним сигналом для його конкурентів. Вони навряд чи захочуть іти на наш ринок. Допомогти може тільки послідовна державна політика зі створення справжнього середнього класу.
Але досягти цього в найближчій перспективі неможливо, тому зараз потрібно хоча б скасувати рішення Державіаслужби про розподіл маршрутів та активізувати переговори з Іспанією та Великобританією щодо "гібралтарського питання".
Значно збільшити потік українських туристів допоможе також безвізовий або спрощений режим із країнами ЄС.