Росія зіткнеться з великими складнощами, намагаючись переорієнтувати сировинний експорт із західних країн на Китай. Про це попереджають експерти інвестиційної компанії «Атон», пише Silk Bridge.
Аналітики порівняли імпорт Китаю з обсягом російського експорту, щоб оцінити можливості китайського ринку абсорбувати нові обсяги з РФ. Питання переорієнтації постало у зв'язку з санкціями проти РФ за вторгнення в Україну.
Китайський ринок величезний (його ВВП за 2021 рік становив $17,7 трлн), на нього припадає понад 50% загальносвітового споживання багатьох сировинних товарів, таких як сталь, нікель, мідь. При цьому в Китаї потужне власне виробництво — частка імпорту в загальному обсязі споживання становить лише 25%.
«Це обмежує можливості заміщення російськими товарами імпорту з інших країн, і переорієнтація російського експорту, що зараз обговорюється… на Китай може виявитися важчою, ніж здається на перший погляд», — звертають увагу експерти.
Обсяг експорту сталі з Росії до західних країн відповідає майже 70% від загального обсягу поставок сталі до Китаю, зазначає «Атон». Для нікелю та вугілля це відношення становить приблизно 50% та 40% відповідно. Обсяг експорту алюмінію з РФ у західні країни майже дорівнює обсягу імпорту цього металу до КНР.
«З іншого боку, Китай імпортує колосальні обсяги залізної руди — понад 1,1 млрд тон щорічно, на тлі яких експорт цієї сировини з Росії ледь помітний (всього 1% китайського імпорту). Те саме стосується міді — Китай імпортує 3,6 млн тон, а експорт із Росії становить лише 7% цієї величини. Китай — це ще й величезний ринок нафти: обсяг ввезення вп'ятеро перевищує експорт із Росії», — пишуть аналітики.
Спотові ціни на сталь на ринку Китаю становлять $809/тонну гарячекатаного прокату — майже на 50% нижче, ніж у Європі ($1577/тонна) і на 23% нижче за котирування FOB Чорне море ($1050/тонна), що обумовлено очікуваними перебоями в постачанні продукції. «Тому з погляду цін перенаправлення постачання до Китаю не обіцяє російським виробникам істотних економічних вигод», — наголошується в огляді.
Аналітики відзначили і зростання транспортних витрат компаній.
«Вартість транспортування зараз сильно збільшилася через те, що у компаній виникає безліч проблем із перевезенням: дефіцит контейнерів, обмеження на обробку вантажів у європейських портах, брак суден, які готові приймати вантаж на борт. Перенаправлення поставок з Європи до Китаю означає зростання відстаней і вартості перевезення — навантаження на і так перевантажений східний напрямок російських залізниць ще більше зросте. Ставки фрахту з далекосхідних портів також зростуть у порівнянні з нинішніми $20-25/тонну в Китай і $30-35/тонну в Індонезію через обмежену кількість суден, які обслуговують російські вантажі», – пишуть вони.