Єдине джерело надходження грошей, на яке Росія може спиратися сьогодні, це виручка від продажу нафти і газу закордон. Минулого 2021 року вона оцінювалася в 350 млрд доларів. Цього року за оптимістичними оцінками вона ледве досягне 250 млрд доларів, включно з 50-60 млрд доларів від експорту газу та 200 млрд доларів від експорту нафти та зрідженого газу.
Нажаль, наразі західні уряди не готові злізти з цієї нафтогазової голки, про що майже прямо сказав в одній зі своїх промов президент США Джо Байден. Головна причина полягає в залежності від російських енергоресурсів: 40% ринку Східної та Центральної Європи – це поставки «Газпрому». Ніхто не хоче бачити нафту по 200 доларів за барель, а газ по 3 000 доларів за тисячу кубометрів. Тому в цю найболючішу точку країни Заходу не б’ють.
Разом із тим, уряди країн Європи розробили оптимістичний план, згідно з яким можна позбутися російського газу до 2030 року, замістивши його зрідженим газом з Катару та США. Варто також зазначити, що вже цього року половину обсягів газу, що постачається з Росії, можна замінити американським паливом. І в цьому напрямку ведеться активна робота.
Залежність від російської нафти подолати простіше. Росія вже потерпає від постійного спаду видобутку нафти завдяки секторальним санкціям за окупацію Криму та збитий літак рейсу MH17. Колись денний видобуток нафти в РФ сягав близько 10-11 млн барелів, а зараз він складає близько 5 млн барелів, якщо екстраполювати на рік дані про видобуток за 4 квартал минулого року. Більш точної статистики в нас немає.
Зараз тривають переговори із різними країнами світу про збільшення видобутку. Зокрема, Аравійський півострів може легко наростити видобуток до літа цього року на 1,5 млн барелів на добу, Венесуела – на 1 млн, Ірак – на 0,5 млн, ще 1 млн можуть сукупно дати інші країни, що мають нафтові родовища. Тобто вже за півроку можна вводити ембарго на російську сировину.
Нафтовий ринок РФ влаштований таким чином, що постачання продукції з РФ дуже легко заблокувати. 80% енергоносіїв постачається трубопровідним транспортом. Ці обсяги потрапляють лише на нафтопереробні заводи Європи, котрі без жодних проблем замінять їх поставками з Катару.
Ще 20% російської нафти – це Urals, який постачається танкерним транспортом. Протягом місяця з початку російського вторгнення у всіх світових океанах накопичилось понад 22 млн барелів з російською продукцією. Їх відмовилися розвантажувати в Європі, та Великобританії. Наразі ці судна відійшли до Африки і шукають покупців в Індії. Словом, це теж дорога в нікуди.
Це вносить певну нервовість в поведінку президента РФ Владіміра Путіна. Він розуміє, що федеральний бюджет, який в різні роки залежав від мит на нафту та газ на 30-70%, може просто згоріти до цього літа, якщо дії західних країн по блокуванню нафтогазового експорту Росії будуть успішними.