Минулий тиждень для української економіки відзначився черговою втратою надій на отримання кредиту від Міжнародного валютного фонду, поверненням у власність держави найбільшого українського оператора стаціонарної телефонії – «Укртелекому», успіхами експортерів та стартапів і результатами дослідження бізнес-клімату в регіонах.
Черговий раунд переговорів з МВФ, на якому українська сторона мала довести свої аргументи щодо поступки у найболючішій вимозі головного кредитора України – переглянути ціни на газ для населення та комунальної сфери, традиційно розпочався з оптимістичних заяв. 16 жовтня український міністр фінансів Олександр Данилюк під час брифінгу у Вашингтоні заявив, що Україна просунулася у питанні ціни на газ і має всі шанси отримати черговий кредитний транш до кінця 2017 року. «Ми ще не досягли остаточної угоди, але ми просунулися, зафіксували певні принципи. Переговори тривають», – заявив він та висловив тверду упевненість, що кошти МВФ Україна отримає. Натомість подальші події підтвердили, що чим оптимістичніші заяви української влади, тим швидше все відбувається з точністю до навпаки. Вже 18 жовтня інформагентство «Українські Новини» з посиланням на власні джерела в українському уряді повідомляє, що Олександр Данилюк не зміг домовитися про поступки щодо ціни на газ на нинішній опалювальний сезон. За інформацією джерел, МВФ категорично відмовився змінювати раніше узгоджені з українським урядом умови визначення ціни газу на опалювальний сезон 2017-2018 років, які мають призвести до її зростання вже і зараз на 17,6%. Тобто той «третій варіант» (зміна формули визначення ціни на газ так, щоб не підвищувати його вартість на нинішній опалювальний сезон), про який ми згадували у минулому огляді, не спрацював, і додатковим підтвердженням цього є відсутність дати візиту місії фонду до України.
Нагадаємо, що українська влада не хоче підвищувати ціну на газ не тільки через ризик соціального вибуху, а й через реальні незаплановані видатки з бюджету – через низькі доходи населення та відсутність конкуренції на ринку праці внаслідок росту ціни на газ кількість домогосподарств, які отримують житлові субсидії, може зрости з нинішніх 60% до 90%. «Наприклад, внаслідок підвищення ціни лише у Тернопільській області кількість домогосподарств, що отримують субсидії, очікувано підвищиться з 89% до 96%», – заявили у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України два тижні тому. Нині ж для повного фінансування всіх призначених житлових субсидій потрібно більш як 70 мільярдів гривень, і для цього у державній скарбниці вже не вистачає 10 мільярдів гривень, хоча уряд все ще сподівається на зменшення кількості одержувачів субсидій на 10% через зростання реальних доходів населення. До речі, у проекті бюджету на 2018 рік на житлові субсидії передбачено 55 мільярдів гривень, і чи вистачить їх – питання риторичне. Відповідно, як прогнозувало агентство Reuters і про що ми теж згадували, у України тепер залишиться «два варіанти: перший – погодитися з вимогами МВФ, а другий – сказати, що ми можемо жити без МВФ і що українці коштують більше, ніж МВФ». Другий варіант наразі є менш болісним, але теж проблемним – Україна, на жаль, не Польща і не може повністю відмовитись від фінансування МВФ, адже навіть за відсутності потреби в коштах в цю хвилину кредит фонду є маркером довіри до держави з боку інших міжнародних фінансових організацій та приватних інвесторів. Особливо якщо вірити більше нема кому через непередбачуваність бізнес-ситуації в Україні.
Цю непередбачуваність, до речі, дуже гарно продемонструвала друга за значенням подія минулого тижня – рішення про реприватизацію найбільшого оператора фіксованого зв’язку України «Укртелеком», яке 19 жовтня ухвалив Господарський суд Києва. Так, суд вирішив не тільки розірвати угоду купівлі-продажу на 92,79% акцій компанії з покупцем – товариством з обмеженою відповідальністю «ЄСУ» через невиконання інвестиційних зобов’язань, а й стягнути з цієї компанії пеню «за бездіяльність» у розмірі майже 82 мільйонів доларів. Виконувач обов’язків голови Фонду державного майна – установи, що відповідає за приватизацію, Віталій Трубаров у коментарі до рішення також зауважив, що жодних компенсацій за пакет акцій, що повертається до державної власності, «ЄСУ» не отримає, оскільки відповідна норма була вилучена із чинного законодавства ще у 2012 році. Претензії до виконання інвестиційного контракту зводяться до двох моментів: невнесення протягом 5 років після купівлі інвестицій у підприємство в сумі не менш як 450 мільйонів доларів та непередання у власність держави телекомунікаційної мережі спеціального призначення.
Нагадаємо, що історія приватизації монополіста українського фіксованого зв’язку і так повна суперечностей: протягом перших 10 років ХХІ століття влада не наважувалася виставити його на продаж, незважаючи на високу ринкову вартість та інтерес світових телеком-гігантів. В результаті пакет, вочевидь, не без сприяння тодішньої влади був проданий лише за 10,575 млрд гривень на приватизаційному конкурсі у 2011 році маловідомій компанії «ЄСУ», яка на той момент належала австрійському концерну EPIC та діяла в інтересах невідомого кінцевого бенефіціара. Через кілька років «ЄСУ» купила компанія «СКМ» відомого олігарха Ріната Ахметова, яка нині контролює «Укртелеком» та готується оскаржувати рішення суду. Пікантності ситуації додає момент, що для оплати за акції були залучені кошти під облігації у двох державних банків, які на сьогодні не повернуто. Тому з одного боку реприватизація виглядає логічним кроком, а з іншого боку вона може викликати недовіру інших інвесторів, які навряд чи братимуть участь в українській приватизації, якщо знатимуть, що їхня власність може бути будь-коли вилучена без жодних компенсацій. «Масла у вогонь» недовіри можуть підлити ще дві справи, про які стало відомо минулого тижня – арешт рахунків 24-х ІТ-компаній України, серед яких – найбільші небанківські оператори електронних платежів, за підозрою в легалізації незаконних доходів від експорту електронних товарів та послуг, а також рейдерські дії проти американської компанії Avellana Gold, яка придбала ліцензію та розробляє єдине в Україні Мужиївське родовище золота на Закарпатті, плануючи інвестувати туди близько 100 мільйонів доларів.
Щоправда, були минулого тижня і позитивні новини. Так, Україна знову має успіх у сфері стартапів – стартап Go To-U увійшов до десятки кращих на міжнародному конкурсі ClimateLaunchpad та отримає 95 тисяч євро на розробку ідеї розширення безкоштовних зарядних станцій для електромобілів підприємствами сфери послуг в обмін на промоцію та генерацію притоку клієнтів за допомогою спеціальних мобільних додатків та веб-сервісів з можливістю попереднього запису.
У першому півріччі 2017 року Україна наростила експорт ягід до Європейського Союзу майже удвічі порівняно з таким же періодом 2016 року, а за 5 останніх років експорт ягід до Європи потроївся. В цілому ж за 8 місяців 2017 року експорт товарів з України зріс на 21,1%, або на 4,8 мільярда доларів США – до 27,5 мільярда доларів. Найбільшу частку в структурі експорту – 41,2% склала продукція аграрного сектору та харчової промисловості. На другому місці – продукція металургії (23,2%), далі – машинобудування з часткою в 11,5% та мінеральні продукти із часткою в 9,4%. Основним торговельним партнером України за підсумками січня-серпня 2017 року залишався Європейський союз із часткою 40%, частка Росії в українському експорті склала 9,5%. Картину, щоправда, трохи псує той факт, що майже дві третини експортних операцій в Україні проходить за непрямими контрактами, через офшори – такі дані оприлюднила минулого тижня Державна фіскальна служба України. Та й дефіцит зовнішньої торгівлі за січень-серпень 2017 року збільшився у 2,3 раза порівняно із таким ж періодом минулого року – до 3,279 мільярда доларів. Для тих, хто все ж має бажання робити бізнес в Україні, будуть корисними результати дослідження Інституту економічних досліджень та політичних консультацій із визначення регіонів із найкращим бізнес-кліматом – згідно з ними, найкраще розпочинати справу і робити інвестиції у Вінницькій, Львівській, Рівненській, Тернопільській та Закарпатській областях.