Україна в цифрах: 13-17 лютого

Економічна несвобода, енергетична блокада, наслідки «банкопаду» та 33 гривні за долар – тиждень 13-17 лютого для економіки України.

Україна в цифрах: 13-17 лютого

Головною економічною новиною для України минулого тижня стала сумна констатація регресу української економіки на фоні інших країн світу – в опублікованому минулого тижня рейтингу економічних свобод світу на 2017 рік, який готує американська дослідницька організація The Heritage Foundation, Україна посіла 166-ту позицію серед 180 країн світу – між Анголою та Сурінамом – та отримала «почесне» звання найменш вільної економіки Європи.

Рівень свободи економік країн світу розраховується за середнім арифметичним із 12 показників, серед яких – свобода бізнесу, торгівлі, фінансового сектору, інвестицій, праці, монетарна і фіскальна свобода, гарантії прав власності, розміри бюрократичного апарату, ступінь захисту від корупції. Чим вищий у країни індекс економічної свободи, тим вільнішою вважається її економіка. Всі країни світу в цьому рейтингу розділені на 5 умовних груп – «вільні», «переважно вільні», «помірно вільні», «переважно невільні» та «невільні». Україна потрапила в останню групу країн з репресованою економікою, до якої увійшли 22 держави світу.

З рейтингу всередині цієї групи можна робити висновок, що більш вільними економіками порівняно з українською є економіки Мозамбіку, Гаїті, Еквадору, Ліберії, Чаду, Афганістану, Судану та Анголи, індекс яких є вищим за економіку України. Натомість гірше за Україну з економічною свободою в Туркменістані, Алжирі, Зімбабве, Кубі та Венесуелі, а найбільш репресивною економікою світу залишається Північна Корея з найнижчим індексом у 4,9.

Якщо говорити про Україну, її індекс економічної свободи на 2017 рік складає 48,1 – це на 1,3 пункти вище, ніж минулого року, але цього прогресу, на жаль, було недостатньо для того, щоб подолати бар’єр у 50 балів та потрапити до групи «переважно невільних» економік, до якої належать південно-західні та північні сусіди України: Молдова (індекс – 58, 110 місце), Білорусь (58,6, 104 місце) та Росія (57,1, 114 місце).  Західні ж сусіди України перебувають переважно в групі «помірно вільних» економік світу – Польща перебуває на 45-му місці з індексом 68,3, Румунія – на 39-му місці з індексом 69,7, Словаччина – на 57-му місці з індексом 65,7, а Угорщина – на 56-му місці з індексом 65,8. До групи найбільш вільних економік світу (індекс 100-80) увійшло лише 5 країн світу: Гонконг (індекс 89,8), Сінгапур (88,6), Нова Зеландія (83,7), Швейцарія (81,5) та Австралія (81). Цікаво, що лідером другої групи «переважно вільних» економік світу та шостою в світі за індексом економічної свободи є Естонія, яка єдиною з пострадянських країн досягла таких висот і випередила у рейтингу Канаду, Об’єднані Арабські Емірати та Великобританію. У цій же групі серед країн колишнього СРСР знаходяться також Грузія (індекс 76, 13-те місце), Литва (індекс 75,8, 16-те місце), Латвія (74,8, 20-те місце) та Вірменія (70,3, 33-тє місце).

Обгрунтовуючи свою оцінку українській економіці, експерти Heritage Foundation відзначили, що вона залишається слабкою через деструктивні тенденції у виробничих та експортних можливостях та значний відтік капіталу, що тисне на резерви та національну валюту, а також через слабкість дії закону, спричинену неефективністю правової системи. Найнижчу оцінку в Україні отримали ефективність правової системи (індекс - 22,2), інвестиційна свобода (індекс – 25), фінансова свобода (30). Найвище експерти оцінили фіскальне здоров’я (67,9), враховуючи розміри основних податків та запущені реформи, а також торговельну свободу – її індекс складає аж 85,9. Щодо бізнес-клімату оцінка середня – експерти відзначають, що в Україні спрощено та прискорено реєстрацію бізнесу, але процедури отримання ліцензій все ще забирають багато часу. Політична нестабільність призводить до комплексної регуляторної невизначеності в комерційних трансакціях. Індекс за бізнес-свободою – 62,1.

Заради справедливості відзначимо, що Україна не завжди перебувала серед найбільш репресованих економік світу. Вперше до групи «переважно невільних» економік з індексом 51,1 Україна увійшла у 2003 році за президента Леоніда Кучми та у перший рік прем’єрства Віктора Януковича і зберігала місце у ній до кінця 2008 року, а з 2009 року знову повернулася до групи репресованих економік за рахунок різкого зниження бізнес-свободи та інвестиційної свободи під час прем’єрства Юлії Тимошенко та подальшого приходу до влади уряду Януковича-Азарова. Коментуючи нинішню ситуацію, експерти Heritage Foundation визнають, що Україна зробила чимало для лібералізації економіки, але прогресу та результатів цієї лібералізації наразі не видно. Проблема ще й у тому, що світ рухається швидше, і тепер потрібно багато чого зробити тільки для того, щоб залишитися на місці, і Україні зараз як ніколи потрібно зосередитись на формуванні ефективної правової системи та встановленні свободи бізнес-діяльності та єдиних правил гри для всіх.

Другою за значенням новиною в українській економіці стало фактичне оголошення надзвичайного стану в енергетиці, спричинене ініційованою партіями «Самопоміч» та «Укроп» громадською блокадою залізничних шляхів у Донецькій області, через які здійснюється доставка вугілля з непідконтрольних Україні окремих районів Донецької та Луганської областей. Позачергове засідання уряду 15 лютого затвердило комплекс заходів, спрямованих на зниження споживання електрики у пікові години через різке зменшення запасів вугілля на теплових електростанціях, а також передбачив як винятковий захід можливість відключень електроенергії. Щоправда, наразі до цього ніхто не вдається, оскільки Україна збільшила з 47% до майже 60% частку атомної енергетики в балансі електрогенерації, що наразі допомагає компенсувати зменшення обсягів генерації теплових електростанцій.

Безстрокова блокада залізничних шляхів з непідконтрольними Україні територіями розпочалася ще 25 січня. Активісти, переважно колишні військові та учасники антитерористичної операції, перекрили основні залізничні магістралі, через що на українські теплоелектростанції припинилися поставки антрацитового вугілля, а також почали зупинятися шахти та заводи на непідконтрольних територіях. Блокаду засудила українська влада – президент України Петро Порошенко заявив, що внаслідок цього без роботи залишиться 300 тисяч людей, а Україна недоотримає до 2-х мільярдів доларів валютної виручки. Стурбованість ситуацією висловив Європейський Союз та Сполучені Штати Америки, а також посли країн «великої сімки», які закликали припинити блокаду колій, яка загрожує енергетичній безпеці мільйонів громадян. У свою чергу, організатори блокади заявляють, що під час фактичної війни будь-яка торгівля з непідконтрольними територіями є «бізнесом на крові» та підтримує війну, а тому є аморальною і неприпустимою.

На жаль, в нинішній ситуації праві обидві сторони, але при цьому чомусь мало хто згадує, що з весни минулого року саме для зменшення енергетичної залежності від вугілля з непідконтрольних територій вартість вугілля у тарифі на електроенергію почали розраховувати за так званою формулою «Роттердам+» - ціна вугілля в порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну, аби в основному приватизовані підприємства теплогенерації мали змогу купувати паливо походженням із будь-якої країни світу. Натомість блокада та її наслідки показали, що впровадження формули «Роттердам+» позитивно вплинуло лише на зростання вартості електрики та дало додаткову, приблизно 20-відсоткову «премію» енерговиробникам, яка пішла зовсім не на вугілля – адже електростанції продовжили возити вугілля з непідконтрольних шахт Донбасу і нічого не зробили для диверсифікації поставок. При цьому причетні до цього чиновники відверто намагаються маніпулювати суспільною думкою – наприклад, голова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики та комунальних послуг 28-річний Дмитро Вовк, який до призначення на цю посаду був національним менеджером корпорації «Рошен» у Російській Федерації, 20 грудня публічно заявляв, що формула «Роттердам+» в Україні працює, а вже 15 лютого, у розпал блокади, у прямому ефірі телебачення заявляє про прямо протилежне – формула не працює, бо, мовляв, у Роттердамі ціни зросли вдвічі, і зараз «законтрактувати вугілля з інших територій неможливо». На фоні цих думок та невдалих спроб поставки вугілля з Південно-Африканської республіки слова міністра палива і енергетики Ігоря Насалика про майбутні поставки вугілля з ПАР, Китаю чи Австралії виглядають дитячою казочкою. І тому блокада мала б дати привід для правової оцінки системи української енергобезпеки не президенту України чи країнам «великої сімки», а, як мінімум, Національному антикорупційному бюро, Службі безпеки та Департаменту захисту економіки Нацполіції. Але цього, вочевидь, не станеться через слабкість правової системи, яку вище підтвердив рейтинг економічної свободи в Україні.

Тим часом, Національне антикорупційне бюро все ж працює – над злочинами у фінансовій сфері. 15 лютого бюро повідомило про відкриття кримінального провадження за фактом записів телефонних розмов заступника голови Національного банку Катерини Рожкової з акціонерами та топ-менеджментом банків, що були виведені з ринку. Ще одне досудове розслідування розпочато щодо голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої та директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтина Ворушиліна. До речі, проблеми системи гарантування вкладів громадян на фоні виведення з ринку банків є істотно більшими, ніж говорилося раніше – минулого тижня стало відомо, що додатково до 70 мільярдів гривень призначеного до реструктуризації кредиту від Нацбанку, про який ми вже писали, у фонду є ще один, значно більший борг. Це заборгованість за позиками Міністерства фінансів, яка за підсумками 2016 року склала 125,6 млрд. гривень і набагато перевищує оціночну вартість всіх активів банків-банкрутів, що контролюються фондом і призначені на продаж. Якщо і з цим нічого не робити, вплив на фінансову систему буде більш ніж відчутним. Можливо, саме з урахуванням всіх цих факторів та обставин Міністерство економічного розвитку і торгівлі переглянуло свій консенсус-прогноз, де погіршило перспективу зростання валового внутрішнього продукту в 2017 році з 2,9% до 2,4%. Щодо курсу валюти консенсус-прогноз є ще гіршим – 33 гривні за долар станом на кінець року за найпесимістичнішим сценарієм. В результаті стабільність української валюти може бути підтримана лише кредитом Міжнародного валютного фонду, який, як каже міністр фінансів України Олександр Данилюк, може бути наданий через два-три тижні після підписання оновленого меморандуму з МВФ, узгодження якого зараз перебуває на завершальній стадії…

За матеріалами Wschodnik

Теги:  
Оценить материал:
load
Рейтинг: 5.00
1