Найважливішою подією минулого тижня для української економіки стало уникнення Україною технічного дефолту. Вранці у п’ятницю, 24 липня, фінансово поінформована громадськість затамувала подих і чекала новин, гадаючи, заплатить Україна черговий купон за єврооблігаціями чи застосує мораторій на виплату боргів, а отже, оголосить дефолт? Позитивна новина надійшла після 10.00 – Україна чітко і без жодних затримок виплатила належний до сплати купон у 120 мільйонів доларів. Це означає, що дефолт і думки про нього відкладаються – як мінімум, до вересня, коли Україні належить погасити частину євробондів на загальну суму понад 500 мільйонів доларів. Враховуючи нинішній стан та закредитованість української економіки, вільних коштів для виплати цієї суми у України навряд чи знайдеться, тому до вересня ці зовнішні борги мають бути реструктуризовані.
Схоже на те, що реструктуризація українського приватного зовнішнього боргу буде успішною. Незважаючи на те, що проведення подальших переговорів між Україною та комітетом приватних кредиторів були перенесені з минулого тижня на останній тиждень липня, прогрес у перемовинах спостерігається, незважаючи на підписані умови про конфіденційність. Подейкують, що компроміс у питанні зовнішнього боргу може бути досягнений вже 31 липня – дня, коли очікують ще одного доленосного для України рішення. Саме 31 липня засідатиме рада директорів Міжнародного валютного фонду, який має ухвалити рішення про черговий транш програми EFF для України розміром в 1,7 мільярда доларів. 25 липня агентство Bloomberg з посиланням на власні джерела, що побажали залишитися неназваними, повідомило, що 31 липня МВФ формально затвердить надання траншу та продовження програми загальним обсягом 17,6 мільярда доларів. Всі передумови для цього є – ухвалені необхідні для надання траншу закони, є конструктивне просування в питанні реструктуризації боргу перед приватними кредиторами, а також виконано формальні дії з українського боку – 21 липня вночі керівництво держави та її фінансового блоку підписало лист про наміри щодо меморандуму з МВФ та скерували його директору-розпоряднику фонду.
Окрім цього, українська влада минулого тижня досягла помітного успіху в залученні інших джерел фінансування. Так, 23 липня Україна підписала угоду з Європейським інвестиційним банком про отримання кредиту в розмірі 400 мільйонів євро на розвиток муніципальної інфраструктури. Рішення про цей кредит банк ухвалив ще 19 травня. 24 липня міністр економіки України Айварас Абромавічус заявив, що Україна уклала ще дві кредитних угоди на бюджетні потреби – на 500 мільйонів доларів зі Світовим банком та ще на 300 мільйонів доларів з урядом Японії. Гарні новини, які підтверджують, що фінансова система та бюджет завдяки кредитним «вливанням» зберігатиме відносну стабільність. Але варто пам’ятати, що зовнішнє фінансування такого виду – це лише «перепочинок», який не навчить економіку заробляти гроші та бути конкурентоздатною, аби не тільки повернути всі кредити, а й користуватися всіма радостями життя.
Про економіку та реформи в ній уряд ніби й продовжує дбати. Так, 23 липня Міністерство фінансів виступило з ініціативою ввести дворічний мораторій на зміни Податкового кодексу – для того, щоб вирішити проблему нестабільності податкового законодавства та сформувати бізнесу прогнозовані правила гри. Це позитив, оскільки одним із найбільших факторів стримування виробничих інвестицій в Україну є патологічна та багаторічна пристрасть змінювати правила гри у футбол у другому таймі, часто за проханням окремих «футболістів» чи навіть і цілих команд. Мораторій запропоновано ввести разом з податковою реформою, яка мала б бути ухвалена до 1 жовтня. Як повідомив 24 липня на засіданні Національної ради з питань реформ голова Адміністрації президента України Борис Ложкін, адміністрація президента спільно з Державною фіскальною службою готують серію законопроектів з цього приводу. Основний фокус реформи – спрощення адміністрування податків через уніфікацію форми податкової звітності, об’єднання військового збору, єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб у єдиний податок на заробітну плату, а також спрощення звітності зі сплати єдиного податку. Якщо це вдасться зробити – Україна має шанс істотно покращити бізнес-клімат, однак, враховуючи настрій ДФС на «мобілізацію» коштів у бюджет в стилі старої «азаровщини», у практичній реалізації цих намірів є певний сумнів. Але сподіваймось на краще – надія, як відомо, помирає останньою.
У банківській системі головною новиною минулого тижня стало оприлюднення Нацбанком загальної суми збитків банківської системи – за повідомленням прес-служби НБУ, загальний збиток сектора за І півріччя 2015 року склав 81,974 мільярда гривень. З цієї суми 30,578 мільярда гривень – це збитки працюючих українських банків. За даними Нацбанку, основним чинником негативного результату банківської системи стали значні обсяги відрахувань у резерви за активними операціями, зокрема, за кредитами позичальників, платоспроможність яких погіршилася. За підсумками січня-червня відрахування в резерви зросли в 4,4 раза порівняно з І півріччям 2014 року. З працюючих банків найбільші збитки зафіксували Unicredit Bank (8,35 млрд. грн.), державні «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» (2,9 та 3,85 млрд. грн. відповідно), а також «Сбербанк России» (1,6 млрд. грн.). Іншою негативною новиною стала інформація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виявлені порушення у банках, де працює тимчасова адміністрація (zarzad komisaryczny) – загальна сума таких порушень, що були скоєні власниками, персоналом та клієнтами проблемних банків перед визнанням їх неплатоспроможними, склала аж 112 мільярдів гривень. Чи знайдуться ці кошти – наразі важко сказати. На цьому фоні навіть впровадження чергової тимчасової адміністрації в невеликий банк «Капітал» є звичайнісінькою поточною новиною. Але є у банківській системі і позитивна новина – Європейський банк реконструкції та розвитку погодився придбати частку в одному з найбільших українських банків «Райффайзенбанк Аваль». Рішення ради директорів про збільшення присутності ЄБРР в українських банках є позитивним сигналом з точки зору фінансової перспективності України.