Перед тим, як купити квартиру в нашому будинку на вулиці Анни Ахматової, 43, люди уважно роздивлялися план перспективного розвитку мікрорайону. Передбачалися там школа, два дитячих садочки, зона відпочинку… Років зо два щасливі новосели, простуючи до своїх осель пустирищами, тішили себе надією, що незабаром матимуть усе обіцяне, та на місці запланованого скверика з’явилися… висотки, а замість школи й дитсадка — автостоянки. І хоча поряд є підземний гараж, чимало машин так і залишаються безпритульними. Вони загороджують дорогу перед будинком, перекривають тротуари, часом виїжджаючи навіть на дитячий майданчик. Увечері до дверей під’їздів не протиснутися. Іномарки стоять так тісно, що між ними, буває, не залишається навіть проходу. Та то ще півбіди. Справжнє випробування починається, коли загримить грім чи пізнього вечора хтось влаштує феєрверк. В автомобілях спрацьовує сигналізація, і вся залізна армада перетворюється на дике ревуче стадо. Собаки з навколишніх будинків і підворіть аж захлинаються від гавкотіння, немовлята кричать… Нарешті з якогось вікна висовується чиясь скуйовджена голова і в той шум та гамір вплітається ще й гучна відбірна лайка.