«Життя штовхає Україну поглиблювати переробку сировини», - нардеп Дмитро Кисилевський

Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський в інтерв’ю UAprom розповів про особливості роботи Нацради з відновлення, яка розробляє плани відбудови України, а також про пріоритетність побудови переробної промисловості і використання вже наявних інструментів для стимулювання економічного розвитку.  

нас ...
«Життя штовхає Україну поглиблювати переробку сировини», - нардеп Дмитро Кисилевський

Про Нацраду з відновлення

 

Вже з'явилася низка ініціатив, які пропонують рішення щодо відновлення України. Це Rebuild Ukraine від ЄС, Нацрада з відновлення та ініціатива United 24 від України, спеціальні фонди МВФ та інших міжнародних організацій. Як вони співвідносяться між собою?

Складно сказати. Я вважаю, що якщо з'явиться життєздатний план економічного відновлення, то він стане точкою, в якій мають сконцентруватися всі зусилля, які зараз вживаються, щоб наповнювати цей план фінансуванням.

Яку роль у цьому процесі відіграє Нацрада з відновлення України від наслідків війни? Її можна вважати основним мозковим центром, який координує всі зусилля та збирає усі ініціативи?

Під керівництвом Нацради йде розробка плану, який складається з великої кількості напрямків. Усього їх 23. Я входжу до складу робочої групи з відновлення економіки. Але, крім цього, я разом із невеликим колективом експертів працюю над одним конкретним аспектом плану, що стосується переробної промисловості.

Як побудовано роботу Нацради, хто до неї залучений?

Економічний блок курують голови парламентських комітетів Данило Гетьманцев та Дмитро Наталуха, міністр економіки Юлія Свириденко та заступник голови ОП Ростислав Шурма.

По кожному напрямку створено робочі групи. Кожна робоча група має координатора. У групі відновлення економіки це Денис Кудін (перший заступник голови Міністерства економіки – ред.), він відповідає за роботу групи. У рамках робочих зустрічей збирається велика кількість людей, часто із протилежними поглядами, обговорюються різні ініціативи. Потім Офіс підтримки реформ при Мінекономіки зводить озвучені ідеї до єдиного документу, формує презентацію та розсилає учасникам. Після цього йдуть подальші обговорення.

З одного боку, багато учасників забезпечує широку дискусію. Але особисто у мене викликає сумніви, чи можуть 100 людей, які мають протилежні погляди, напрацювати життєздатний документ хоча б у рамках однієї підгрупи?

Для себе я знайшов відповідь на це питання шляхом концентрації на одному конкретному питанні – розвитку переробної промисловості. Вважаю, що це має стати стрижневою ідеєю економічного відновлення. Для роботи я зібрав невеликий колектив із числа експертів, народних депутатів та бізнес-об'єднань.

Ми готуємо свої пропозиції та представимо їх як частину документа, який напрацьовує Нацрада з відновлення. А також передамо його в інші органи влади, які мають відношення до прийняття рішень про економіку.

Що має стати результатом роботи Нацради? Які параметри та ідеї закладаються в кінцевий план?

Нацрада – консультативний орган при Президенті, метою якого є напрацювання плану відновлення країни. Він має включати перелік ініціатив, проектів, нормативних актів та ін., які можуть бути реалізовані як у короткостроковій перспективі – очевидно, ще до перемоги. Так і в середньо- та довгостроковій. Результати роботи будуть представлені Президенту.

Про розбудову промисловості

 

Які рішення вже напрацювала група з промисловості?

Наразі нам потрібно визначити, звідки в Україні візьметься переробна промисловість. Наприклад, ми розуміємо, що в майбутньому потрібно буде відновлювати мільйони квадратних метрів житла. Для цього можна використати іноземні товари, а можна українські. Якщо це буде імпорт, то врешті-решт Україна буде гарною, але бідною країною. Навіть коли житло буде відновлено, людям не буде сенсу повертатись, якщо не буде роботи.

Якщо ж спрямувати державні витрати на закупівлю товарів українського виробництва, то у нас запрацює великий сектор економіки. Адже при житловому будівництві використовується бетон, метал, плитка, фарби, меблі, сантехніка та сотні інших матеріалів. Це перша можливість: великі державні витрати повинні генерувати економічний розвиток усередині країни.

Другий напрямок стосується поглиблення переробки. Ми експортуємо десятки мільйонів тонн зерна, руди та інших сировинних товарів. Наразі потрібно шукати можливості, щоб забезпечити максимальний ступінь переробки цих товарів у країні.

Третє – заміщення російських і білоруських товарів як на внутрішньому, і на західних ринках. Якщо торгова дипломатія України досягне ембарго на російські товари, то у нас відповідно буде шанс постачати ці товари на ринки ЄС замість РФ та РБ.

Четверте – потрібно використовувати енергію зростаючих секторів для розвитку суміжних галузей. Показовий приклад – аграрна промисловість та сільськогосподарське машинобудування. Завдяки тому, що держава у 2017 році запустила хорошу програму компенсацій при купівлі агротехніки українського виробництва, у нас виникла велика, дуже жива галузь аграрного машинобудування. З'явилося понад 100 нових компаній. Частка української техніки на внутрішньому ринку зросла вдвічі. Експорт виріс майже вдвічі. Це чудовий приклад того, коли ефективна державна політика змогла дати поштовх розвитку нової сфери за рахунок синергії з існуючою.

Для реалізації цих планів нам потрібні інституції та інструменти, які все це забезпечуватимуть. Потрібен підхід до залучення та гарантування інвестицій. І потрібна діяльність, спрямована на підвищення продуктивності праці та вирощування фахівців, які мають необхідну кваліфікацію.

Таку структуру ми пропонуватимемо як певний план дій: точки докладання зусиль зі створення переробної промисловості, інституції та інструменти для її стимулювання, залучення та гарантування інвестицій, підвищення продуктивності.

Що із запропонованого можна робити вже зараз?

Все це можна було робити і до війни. Просто зараз у нас не буде іншого виходу. Порти заблоковані, тож вивезти все зерно ми об'єктивно не можемо. Життя штовхає Україну до того, що це зерно потрібно переробляти всередині. Аналогічно з іншими сировинними товарами.

Як зберегти промисловий потенціал України на нинішньому етапі, коли на частині територій продовжуються бойові дії? Є підприємства, які евакуювати неможливо, але вони якось продовжують працювати. Що можна для них зробити?

Найочевидніша відповідь – це держзамовлення. Там, де держава здатна забезпечити державне замовлення на якусь продукцію, вона має його забезпечувати. Кабмін успішно реалізував подібну програму для харчової промисловості. У постраждалих регіонах уряд просто фінансував виробництво продуктів харчування. Заводи працювали, не зважаючи на те, чи буде можливість збуту. А люди навіть у найскладніші дні мали доступ до їжі.

Є й інші приклади. У нас сьогодні величезна потреба у пожежних машинах. Держава могла б замовляти їх у українського виробника, який провів релокацію, і це виробництво добре було б чимось завантажити. Ми маємо проблеми з паливом, які можна вирішувати в тому числі за рахунок електротранспорту в містах. Є кредитні гроші ЄІБ на оновлення комунального транспорту. Можна розблокувати цю програму та розмістити замовлення на виробництво електротранспорту на українських підприємствах.

Ще один напрямок, який український уряд успішно відпрацював, – це зняття торгових обмежень на експортних ринках. Зробили те, що за 30 років ще нікому не вдавалося. Далі треба допомагати із експортним фінансуванням. Експортно-кредитна агенція є, але потрібно, щоб вона працювала.

Якими можуть бути джерела та механізми фінансування цих ініціатив у поточних умовах?

Одним із способів фінансування може бути лізинг. Відповідна програма з машинобудування планувалась Урядом у бюджеті цього року. Передбачалося направити її на судна, літаки та вагони. У нинішніх умовах програму можна перепрофілювати під техніку українського виробництва, яка більш затребувана.

Про міжнародну допомогу

 

Наразі у всіх на слуху європейська ініціатива повоєнного відновлення України. Водночас з боку США та Британії ми чуємо переважно про військову допомогу. Яка роль цих та інших країн-союзників поза ЄС у процесах відновлення?

Поки що ми знаємо, що країни поза ЄС надають Україні, окрім військової, ще й фінансову допомогу для покриття поточних витрат. Нам не вистачає 5 млрд. доларів на місяць. Частину цих грошей Мінфін збирає шляхом звернення до інших країн. Частково нам дають гранти, що дуже добре. Частково це кредити. Наприклад, США надають гранти, Німеччина планує надати грант. Японія – частково гранти, частково кредити. ЄС надає кредит. Італія також. Йдеться про різні суми. Щодо участі наших союзників у майбутньому відновленні України, то я не залучений до таких переговорів.

Україна вже фінансує певні процеси, пов'язані з відновленням насамперед на звільнених територіях. Яких сигналів чи подій потрібно чекати, щоб розпочалося масштабне відновлення?

Думаю, ми не помітимо цього моменту. Вже зараз частину територій звільнили і там ведуться деякі відновлювальні роботи. Чекати на якийсь особливий сигнал (умовно, завершення війни – ред.) для того, щоб починати залучати зовнішнє фінансування під ці цілі не потрібно. Зараз усі (влада України – ред.) шукають такі можливості.

Ніхто не може сказати, коли війна закінчиться. Є прогнози, що активна фаза може затягнутися. Що буде з планами відновлення України, якщо війна триватиме протягом років? Чи потрібно чекати на її закінчення, щоб починати масштабне відновлення?

Робота з формування таких планів складається із трьох смислових блоків. Перший – це першорядні кроки, які можна зробити вже зараз, не чекаючи якихось сигналів. Другий блок сконцентрований на середньострокових цілях. Це стосується періоду, коли інтенсивність бойових дій зменшиться або вони припиняться. Третій блок – це довгострокові плани. Наприклад, що можна робити у перспективі 10 років. Йде пошук рішень за всіма трьома напрямками.

У парламенті ви працюєте в рамках Комітету ВР з економічного розвитку. Як зараз побудовано його роботу?

З одного боку, ми розглядаємо закони, пов'язані з воєнним часом. Наприклад, конфіскація активів – те, що проходило через наш комітет. А з іншого боку, працюємо над планом розвитку переробної промисловості.

Також потрібно довести до розуму ті ініціативи, які були розпочаті до війни і які мають застосування зараз. Наприклад, закон про локалізацію був проголосований, але підзаконних актів щодо нього немає, тому я залучений до роботи разом із урядом щодо розробки підзаконки.

Закони про стимули для електротранспорту було прийнято, але підзаконних актів теж немає. Намагаємося це питання прискорити. По індустріальним паркам один закон прийнято, два – не прийнято. Я доклав багато зусиль, щоб вони були підготовлені до 2 читання. Їх підтримав профільний податковий комітет. Розраховуємо, що в найближчому майбутньому вони будуть проголосовані в залі. Індустріальні парки за нинішніх часів матимуть ще більше значення, ніж до війни.

Оценить материал:
load
Рейтинг: 5.00
1