Україна в цифрах: 7-11 вересня

Share

Домовленість про реструктуризацію зовнішніх приватних боргів України, яка була досягнута наприкінці серпня, поступово набуває формальних ознак. 9 вересня Кабінет Міністрів України подав на розгляд Верховної Ради проект постанови, який пропонує надати урядові дозвіл на реструктуризацію зовнішніх запозичень на умовах, узгоджених з кредиторами та закріплених розпорядженням уряду. Проект постанови також пропонує дозволити уряду тимчасово перевищити встановлений Бюджетним кодексом граничний обсяг державного та гарантованого державою зовнішнього боргу, що нині встановлений на рівні 60% валового внутрішнього продукту (ВВП), та зобов’язати Кабмін протягом 3-х місяців після проведення реструктуризації подати до парламенту план заходів, скерованих на приведення держборгу до граничного рівня.

Разом з проектом постанови уряд подав на розгляд парламенту пакет законопроектів, що адаптують чинне законодавство України до потенційної угоди з кредиторами. Так, пакет пропонує законодавчо закріпити поняття «державний дериватив»  – цінний папір із зобов’язаннями держави виплатити його власнику певну суму при досягненні показників ВВП, дозволити випуск таких цінних паперів міністром фінансів за погодженням з урядом, а також звільнити від будь-якого оподаткування доходи власників державних деривативів. Окрім того, законопроекти врегульовують окремі питання оподаткування зовнішніх боргових операцій за зобов’язаннями, гарантованими державою. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вже оптимістично висловив упевненість, що законопроекти з реструктуризації боргів та підвищення соціальних виплат будуть ухвалені. «Ми проведемо реструктуризацію боргу через парламент. Це найкраще, що могло бути, і це необхідно українському народу … Якщо вони приймуть реструктуризацію, я обіцяю українським депутатам, що ми зменшимо наш борг на 4 млрд, що ми ще 1,5 млрд доларів заощадимо на відсотках і ще на 4 роки продовжимо виплату кредитів і підвищимо таким чином соціальний стандарт», – патетично заявив прем’єр-міністр України на форумі «Ялтинська економічна стратегія» в Києві. Натомість все може статися не так, як гадалося, і зовсім не через парламент.

Небезпека підкралася з іншого боку – від групи незадоволених кредиторів, які вважають несправедливими умови угоди, досягнутої між урядом України та спецкомітетом кредиторів. Як поінформували агентства Reuters і Bloomberg, американська юридична компанія Shearman&Sterling, що представляє інтереси держателів суверенних єврооблігацій України з погашенням у вересні та жовтні та вартістю 1,1 млрд. доларів, оприлюднила лист, в якому стверджує, що її клієнтів непокоїть нерівномірність погашення боргів. Зокрема, заборгованість з виплатою у вересні-жовтні 2015 року пролонговується на 8 років, а цінні папери з виплатою у 2023 році – лише на півроку. На думку кредиторів, рівномірне розширення термінів погашення може бути легко досягнуто без будь-яких витрат для України, і з огляду на це вони закликають інших інвесторів, що мають в портфелях цінні папери з погашенням у вересні-жовтні, блокувати угоду про реструктуризацію.

Водночас, аби досягти успіху і заблокувати операцію, незадоволені кредитори мають сконцентрувати понад 25% облігацій відповідних випусків. На думку українського міністра фінансів Наталі Яресько, цього не станеться – група незадоволених кредиторів не зможе зібрати блокуючий пакет, і все, що їм залишається – це вести переговори із спецкомітетом кредиторів на чолі з Franklin Templeton, який підтримав реструктуризацію. Що вони і роблять. Але хай там як, остаточне затвердження угоди про реструктуризацію залишається складним – після затвердження її умов Верховною Радою мають відбутися голосування за кожним випуском єврооблігацій з кворумом не менш як 2/3 кредиторів та 75% голосів «за». 23 вересня, коли  настає строк першої виплати в 500 млн. доларів за ще не реструктуризованими євробондами, вже не за горами, і все може змінитися у будь-який момент. Залишається лише уважно спостерігати за процесом.

Реструктуризація боргів є, звичайно, важливим етапом для стабілізації економіки, але потрібно думати і про її подальший розвиток. В цьому контрексті досить неординарну заяву зробила міністр фінансів Наталя Яресько. Виступаючи на зустрічі Ялтинської економічної стратегії, вона фактично звинуватила західних донорів у недостатній підтримці України. «Ми дуже вдячні США та Європі за підтримку, але цієї підтримки недостатньо. Нам бракує грошей, щоб йти далі. На стабілізацію нам вистачає, але нам потрібно більше підтримки, щоб вкладати в економіку, – сказала пані міністр. – Крім підтримки МВФ, нам необхідно залучати позики від  Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку, Експортно-імпортного банку та інших потужних міжнародних фінансових установ». Позики, звичайно, добре джерело фінансування, але де кроки, спрямовані на те, щоб економіка працювала сама і рухала країну вперед? Чому «вкладати в економіку» має держава – може, краще створити умови для приходу в Україну приватних інвесторів, забезпечити верховенство права та гарантії стабільності, захисту прав власників і кредиторів? Звичайно, доброю ініціативою є створення при Мінекономіки спеціального дерегуляційного офісу як недержавної установи, про яке оголосив міністр економіки Айварас Абромавічус, але цього навряд чи вистачить для руху вперед.

Відповідь на те, що заважає розвитку економіки, дають самі українці. За даними проведеного в липні соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи» та центру Разумкова, які оприлюднила газета «Дзеркало тижня», головною причиною поточної соціально-економічної кризи в державі українці назвали корумпованість представників влади – так вважають 72% опитаних. Крім того, важливими факторами, на їхню думку, були також олігархізація економіки (54%), некомпетентне управління соціальною та економічною сферами з боку політичного керівництва країни (47%) і відсутність стратегії соціально-економічного розвитку (35%). Військові дії на Донбасі як причину кризи назвали лише 30% опитаних. За даними дослідження, майже половина українців – 48% – вважає, що нова українська влада не досягла жодного прогресу в здійсненні реформ, а найбільше опору проведенню реформ чинять уряд і олігархи (за це висловилися 51%).

Висновки дослідження частково підтверджує низка корупційних скандалів, що вибухнули минулого тижня. Так, 7 вересня уряд звільнив одного із заступників керівника Державної фіскальної служби – Костянтина Лікарчука, що курував митний напрямок. Цей чиновник послідовно виступав проти обмеження самостійності митної служби, а також оприлюднював інформацію про корупційні схеми на митниці та повернення на керівні позиції одіозних чиновників попередньої влади, причетних до корупційних дій. Після звільнення Лікарчук оприлюднив низку документів про порушення законів керівником ДФС України Романом Насіровим – зокрема, він стверджував, що Роман Насіров володіє квартирою вартістю в майже 100 тисяч фунтів стерлінгів у Лондоні, а також звинуватив його у неправомірному використанні чартерного авіарейсу в одному із закордонних відряджень. Наразі жодних організаційних висновків щодо Насірова не зроблено, але міністр фінансів Яресько обіцяє, що всі озвучені звинувачення «будуть розглянуті за формальними процедурами».

Більш успішний результат у боротьбі з корупцією був досягнутий минулого тижня в іншій державній структурі – 11 вересня Служба безпеки України затримала на хабарі керівника Державної служби зайнятості Ярослава Кашубу. Під час затримання з автомобіля нагородженого почесними грамотами парламенту та уряду заслуженого економіста України, професора та доктора економічних наук було вилучено понад 600 тисяч гривень, які він, за даними СБУ, отримав як плату «за надання протиправного сприяння представникам комерційних структур під час участі у державних закупівлях та у подальшому заволодінні бюджетними коштами». Пізніше у цій справі був затриманий ще один працівник Державної служби зайнятості – голова тендерного комітету. На місце затримання Кашуби прибув особисто голова СБУ Василь Грицак, який заявив, що «затримання голови Держслужби зайнятості є яскравим свідченням того, що СБУ працює незалежно від того, до якої політичної сили чи відомства належить корупціонер». За його словами, Служба безпеки і надалі працюватиме над очищенням української влади від хабарників та корупціонерів, і, судячи з усього, в цьому напрямку буде дуже багато роботи.

Тим часом, криза в економіці триває, незважаючи на зафіксовану Державним комітетом статистики дефляцію – в липні та серпні споживчі ціни знизилися на 1% та 0,8% відповідно. За даними вже згаданого соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи» і Центру Разумкова, практично кожен українець відчув на собі наслідки фінансово-економічної кризи: 59% – дуже серйозно, і ще 37% – певною мірою. Головним економічним наслідком кризи для більшості населення стало зростання цін (75%) і пов'язане з цим зменшення покупок одягу та інших речей (72%), скорочення споживання продуктів харчування (67%) і обмеження купівлі ліків і медичних послуг (55%). Зменшення заробітної плати відчув кожен четвертий українець. Зростає безробіття – за даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, лише у банківському секторі очищення від проблемних банків залишило без роботи майже 30 тис. банківських службовців. Лише за серпень 2015 року чистий продаж валюти громадянами України за гривні, за даними Нацбанку, склав 152,1 мільйона доларів, при цьому громадянам було продано втричі менше валюти. Цей факт може свідчити про «проїдання» українцями своїх заощаджень. Зупиняються й інші галузі – за попередніми даними Всесвітньої організації автовиробників, Україна за підсумками І півріччя 2015 р. опинилася на останньому місці за обсягами автовиробництва серед країн, що виробляють транспортні засоби. За цей період країна досягла найбільшого падіння обсягів випуску – аж 90%, випустивши 2289 легкових автомобілів, а в серпні на заводах держави не було випущено жодного авто…

За матеріалами Wschodnik.