Минулого тижня головною та найбільш обговорюваною новиною для української економіки став «фестиваль популізму», влаштований українським парламентом. 2 липня Верховна Рада України 229 голосами «за» ухвалила в цілому закон «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті», який фактично списує валютним позичальникам їхні борги та перекладає вирішення цих проблем на банківську систему.
Згідно з прийнятим законом, всі кредити, взяті громадянами в іноземній валюті, підлягають переведенню в гривню за курсом, що діяв на момент укладення кредитного договору. Тобто позичальник, який брав валютний кредит у час, коли долар коштував 4,50 грн, отримає реструктуризацію саме за таким курсом. Але це далеко не останній привілей валютного позичальника – закон не лише встановлює заборону на зміну відсоткової ставки кредитування, а й визначає, що сума нарахованих, але не сплачених відсотків за кредитом підлягає списанню через 90 днів після реструктуризації, якщо позичальник не допустить прострочення платежів протягом цього терміну. Закон також списує позичальникам всі нараховані санкції та штрафи, а якщо вони були сплачені – зараховує їх як погашення основної суми боргу. Окрім того, на 2 роки запроваджується мораторій на звернення стягнень на майно позичальників або їх поручителів за валютними кредитами, а також впроваджується можливість повністю погасити борг за іпотекою через передачу нерухомості кредитору – навіть якщо вартості об’єкта буде недостатньо для погашення боргу, заборгованість вважатиметься погашеною.
Справді, закон пропонує унікальні та казкові умови вирішення проблем валютних позичальників практично одним помахом сокири, але не вказує, за чий рахунок має відбутися увесь цей «бенкет». Одразу ж після прийняття закону джерела його «фінансування» пояснив Національний банк України: за висновками аналітиків НБУ, сукупні збитки банківської системи від реалізації його положень орієнтовно складуть близько 95-100 млрд. гривень, що перевищує річні видатки держави на оборону та правоохоронну діяльність на 2015 рік. На думку заступника голови правління НБУ Віктора Новікова, реальні збитки можуть бути значно більшими і стосуватимуться не лише банківського сектора, а й всіх галузей економіки. Адже чимало банків, що мають великі портфелі валютних кредитів, просто не витримають цей тягар та будуть змушені збанкрутувати зі всіма супутніми наслідками: неплатоспроможність, тимчасова адміністрація та Фонд гарантування вкладів. І не факт, що в такому разі грошей Фонду вистачить на всі заблоковані депозити приватних осіб до 200 тисяч гривень, а про гроші підприємств на рахунках у таких банках можна буде взагалі забути – вони і державою не гарантуються, і шансів отримати їх не буде. Відповідно, через втрату коштів зупиняться підприємства. Про стабільність національної валюти говорити також не можна буде – цифра у 50 гривень за долар виглядатиме ще дуже оптимістично.
Відповідно, і у урядовців, і у простих громадян виникає запитання: чому всі 40 мільйонів українців мають платити таку високу ціну за вирішення проблеми 240 тисяч валютних позичальників – саме така кількість людей, за даними Незалежної асоціації банків, має валютні кредити? І чому потрібно списати борги тільки валютним позичальникам, а не, наприклад, власникам кредитів у гривні, що мають фінансові проблеми? А, може, краще знайти гроші для тих, хто втратив депозити у проблемних банках? Всі ці питання викликали жваве обговорення та нищівну критику цього закону в українському суспільстві і змусили народних депутатів, які голосували за цей «виклик справедливості в Україні», як цей закон назвала міністр фінансів Наталя Яресько, виправдовуватися і навіть писати заяви про відкликання голосів. Мовляв, «ми не чули, за що кнопку тиснули», «ми голосували, щоб привернути увагу до проблеми валютних кредитів», бо ж все одно «Президент цей закон не підпише» і ще багато розмаїтих та надуманих пояснень. Особливо активні депутати навіть зареєстрували в парламенті проект постанови про скасування злощасного закону – але хвилю критики це не зупинило. Безумовно, цей закон не набуде чинності (хоча б тому, що його вето є умовою співробітництва з Міжнародним валютним фондом), але ситуація з ним стала чудовим тестом як для українських можновладців, так і для суспільства. Ще на початку червня одне з соціологічних опитувань встановило, що капіталізм подобається лише 13,5% українців, соціалістичні погляди притаманні 15,6%, а ще 25,5% громадян України підтримують одночасно і соціалізм, і капіталізм, не бачачи в цьому жодних протиріч! Резонанс ж довкола «валютно-кредитного» закону довів протилежне – депутати дуже хотіли сподобатись виборцям, більшість яких голосує за популізм, але вийшло з точністю до навпаки. І це перший сигнал того, що українське суспільство починає робити правильні висновки.
Резонанс із темою валютних позичальників затьмарив традиційно популярне до останнього часу питання реструктуризації зовнішніх боргів України. А там, на диво, намітився конструктив – 30 червня у штаб-квартирі МВФ у Вашингтоні відбулася зустріч урядової делегації України та представників спеціального комітету кредиторів, на якій вирішили, що наступного тижня міністр фінансів Наталя Яресько та кредитори розпочнуть конструктивні переговори щодо зовнішнього боргу. «Сторони домовилися проводити переговори в дусі доброчесності, без будь-яких попередніх умов та маючи на меті досягнення угоди щодо умов боргової операції якомога швидше», – зазначається у спільному прес-релізі Мінфіну та спецкомітету кредиторів. Окрім того, Мінфін та кредитори погодили умови забезпечення конфіденційності перемовин, які дозволять сконцентруватися на суті можливого рішення.
Така позиція не пройшла повз увагу МВФ – вже 2 липня фонд оголосив про узгодження на рівні експертів питання першого перегляду програми співпраці з Україною в рамках фінансування EFF. Це означає, що у разі затвердження радою директорів МВФ надасть Україні черговий транш в 1,7 мільярда доларів. Ще 1 мільярд доларів протягом 2015 року в Україну хоче інвестувати Європейський банк реконструкції та розвитку – про це сказав 3 липня під час візиту до Києва президент ЄБРР Сума Чакрабарті. Натомість основною умовою цієї програми він назвав реалізацію реформ в країні, бо «хороші закони стають дійсно хорошими, якщо вони виконуються і реалізуються». На жаль, у нас закони навіть і не приймаються – 3 липня міністр фінансів Наталя Яресько заявила, що Верховна Рада «поставила під загрозу виділення 3-х мільярдів доларів фінансової підтримки Україні». Для продовження співпраці з МВФ та Світовим банком минулого тижня необхідно було ухвалити 4 закони – про систему гарантування вкладів громадян, про платіжну дисципліну за газ, про відмову від дотацій тарифів на комунальні послуги та щодо Національного антикорупційного бюро.
Тим часом, поки уряд розраховує на міжнародну допомогу, а депутати намагаються подобатися виборцям, економіка і далі гальмує, а прості українці – біднішають. За даними дослідження, проведеного компанією TNS MMI, приблизно 65% українців у містах вважають, що їхній матеріальний стан за останній рік погіршився, а 55% вважають, що це погіршення відбудеться і в наступному році. Близько половини українців вважає, що наступні 12 місяців для економіки будуть дуже поганими, а наступні 5 років – просто поганими. Українці почали економити на всьому, починаючи від відпусток та закінчуючи продуктами харчування. 57% українців вважає, що зараз несприятливий час робити заощадження. Ці дані підтверджує державна статистика – за інформацією Держстату, у І-му кварталі 2015 року реальний дохід українців скоротився на 23,5%. Зменшилися і закордонні перекази – за І-й квартал їхній обсяг, за даними Національного банку, скоротився на 33% порівняно з І-м кварталом 2014 року, або до 1,053 млрд. доларів. Падіння доходів вже відбивається на галузях економіки – за даними асоціації «Укравтопром», у червні попит на легкові автомобілі в Україні скоротився майже удвічі порівняно з червнем минулого року.